"Вишивка і сучасність"

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск

Кожна країна, кожен народ має свою історію, свою мову, свою самобутню культуру. Саме ці речі роблять нас різними і неповторними, саме завдяки їм ми існуємо як окрема незалежна нація. Український народ має чим пишатися: чудова природа, милозвучна мова, захоплююча історія з величезною кількістю подвигів і самопожертв козаків і їх нащадків, чудові важливі відкриття в науці і чудові витвори мистецтва.


Українське декоративне мистецтво

У різномаїтті українського декоративного мистецтва художнє вишивання посідає одне з провідних місць. Колись за кількістю й довершеністю вишитих рушників, сорочок, скатерок, які дівчина підготувала до свого весілля, судили її працелюбність. Вишивкою прикрашали оселі, вона була на повсякденному і святковому одязі, вітали гостей хлібом-сіллю на вишитому рушнику. У вишивці яскраво й повно розкрилася душа народу, споконвічне прагнення до прекрасного, почуття ритму і композиційної міри в побудові орнаменту та гармонії колорів. Уважно придивившись до узорів вишивки, ви побачите мистецтво високої естетичної наснаги, мистецтво простого і разом мудрого декоративного мислення.

У вишивці, як і в народній пісні, відображалися заповітні мрії на краще майбутнє, прагнення до краси. Споконвіку в народі бриніла нестримна радість краси, не зникав потяг до всього прекрасного в житті і побуті. Людина намагалася прикрасити своє нужденне життя. За допомогою лише голки й нитки на простому полотні народжувалися неперевершенні узори вишивок. Відомо багато археологічних доказів відносно давності і поширеності народних звичаїв вишивати одяг. У с Мартинівка Черкаської області було знайдено скарб, що датується VI ст. н.е. Серед інших речей тут виявлено срібні бляшки з фігурками, чоловіків, одягнених у широкі сорочки з вишивкою на грудях, - ще недавно так одягались українські селяни. Бляшки, подібні до знайдених у с Мартинівка, було виявлено у Фессалії, на Балканах. Науковці вважають, що їх занесли туди слов'яни з середньої Наддніпрянщини. На фессальських бляшках зображено воїна так виразно, що видно вишивану вставку на сорочці.

Проте вишивка не зникла з життя народу, як і не згасла його душа, естетичні уподобання. Основне призначення вишивки - прикрашувати одяг, інетр'єно-обрядові тканини - зумовило її виживання і дальшого розвитку. Вона стала майже виключно домашнім заняттям, і хоч існували вишивальні фабрики, наприклад ім. Лесі Українки у Львові, та дешеве фабричне полотно все більше замінювало тканини домашнього виробництва, вививка традиційно тримається на індивідуальної творчості, дуже повільно переходила вона на перкалі, шовк та інші тканини промилсовгов виробництва. І навпаки, фабричні різноколірні нитки, - заполоч, волічка, гарус і т.д. у народних вишивальниць користувались зростаючим попитом.


Кінець XIX - початок XX ст.

Кінець XIX - початок XX ст. - це період, коли вишивка набула масового застосування на жіночому і чоловічому одязі вишивання, образний, орнаментальний лад, набувають чітко означених рис. Наприклад, вишивка з рослинного орнаменту червоного, синього, зеленого, жовтого кольорів Яворів шини на Львівщині і монохромний (чорний),часто геометризований, орнамент. Сокальщини в цій же області. Багата на відмінності місцевого характеру гуцульська вишивка, наприклад, оранжево-жовта космацька з суто геометричним орнаментом відрізняється від наддніпрянської з розвиненим рослинним, і.т.д. Українська вишивка знає також зооморфні, антропоморфні та орнітоморфні мотиви (зображення звірів, людей, птахів. Неповторністю композицій, орнаменту, колориту характеризується вишивки Полісся, Бойківщиин, Поділля, Полтавщини. Усі ми звикли розділяти життя, час на минуле і майбутнє. А сучасність покликана взяти все найкраще з минулого і наділити його найновішими досягненнями. Цим і займається команда амбітних дизайнерів «Наші речі». Вони намагаються вписати традиційну українську вишивку в реалії сьогодення, зробити вишиті речі максимально зручними для сучасного ритму життя, зберігши при цьому символіку, що історично склалася, продовжити традицію, не забувши про своє коріння.

Український вишитий рушник, вишиванка – це річ, що має величезну художню цінність, яка вимагає до себе ставлення, як до витвору мистецтва. А тепер згадайте метро у час пік, переповнене маршрутне таксі, звідки виходиш без ґудзиків, а деколи і без гаманця. Часом шкода піддавати таким випробуванням вишиту на льоні сорочку, особливо якщо вона старовинна чи має якесь особливе значення (наприклад, дісталась у спадок від прабабусі). А вишитий одяг дуже хочеться вдягти…


Використана література

Гурська А.С."Мова та граматика українського орнаменту".,К.,Альтернатива, 2003 р.

Дорожкина Т.Н."Техника рукоделия"."Полымя",1985 г.

Сорокина Л.Н."Вишиванка №2".Київ.,"Веселка", 1985 р.

Шерстюк П.І. "Художня вишивка".Київ, 1993 р.

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.