Інтерактивні техніки в навчанні молодших школярів

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск

Содержание

Підходи до вивчення інтерактивних технік у загальноосвітніх школах

Сучасна освіта використовує різні техніки, форми, засоби, методи активної педагогіки, що отримали назву інтерактивних. Інтеракціонізм (від англ. Interaction - взаємодія) - напрямок в сучасній зарубіжній психології та соціології, для якого характерна розгляд розвитку і життєдіяльності особистості в контексті соціальної взаємодії.

Інтеракціонізм спирався на ідеї Ч. Кулі, Дж.Болдуіна, У. Томаса (США), Г.Зімеля (Німеччина), основоположник його Дж.Г.Мід.

Сучасна педагогіка як наука перебуває в процесі постійного розвитку: у міру зміни ролі людини в культурі, економіці та всіх сферах суспільних відносин, змінюються і цілі, які ставить перед собою освіта, удосконалюються педагогічні методи, з'являються нові ідеї, пожвавлюються старі, що стали раптом актуальними. Разом з тим, фактична система освіти має достатню інертністю до нововведень, що, з одного боку, є певним стримуючим фактором для розвитку теорії педагогіки, а, з іншого боку, має і позитивний ефект, оскільки така інертність носить і системозберігаючий характер. У сучасній Україні в умовах відносної лібералізації системи освіти отримали можливість свого розвитку і втілення на практиці різні педагогічні техніки, концепції і методи навчання. Частина з них прийшла з західної системи освіти (нейролінгвістичне програмування, гештальттехнології тощо), частина - відповідає порівняно старим українським ідеям в галузі освіти (наприклад, основи концепції вільного виховання були закладені Л. Н. Толстим, а педагогіки співробітництва - ще К. Д. Ушинським) або порівняно нових концепцій, розробленим або допрацьованим радянськими та сучасними українськими вченими (концепція розвиваючого навчання Д. Б. Ельконіна і В. В. Давидова, гуманно-особистісна технологія Ш. А. Амонашвілі, що збагачує модель навчання Е.Г. Гельфман і М. А. Холодної, технологія укрупнення дидактичних одиниць П. М. Ерднієва і Б. П. Ерднієва і багато ін.).

У нашій країні дослідження в області інтерактивного навчання в повній мірі почалися в 60-х роках ХХ-го століття в якості альтернативи масовому нормативному навчання, що пояснюється певним послабленням ідеологічного тиску в той період. Концепція інтерактивного навчання, як і розвиваюче, споконвічно ґрунтувалася на тенденції посилення ролі учня в освіті, розумінні необхідності особистісного розвитку учнів. Розробкою тих чи інших аспектів інтерактивного навчання і проблемного навчання як концепції в цілому займалися з того часу і займаються сьогодні багато вчених і практики: М. Н. Скаткін, І. Я. Лернер, В. Вікон, Н. А. Менчинська, М. О. Данілов, Ю. К. Бабанський, М. І. Махмутов, А. М. Матюшкина, А. В. Хуторський та багато інших.

Сутність інтерактивних технік

В даний час в нашій країні відбуваються серйозні зміни всієї системи освіти. Одним з факторів, що обумовили процеси реорганізації вузівської, зокрема, моделі освіти є процеси глобалізації, зачепили практично всі аспекти нашого життя, і інформатизації освітнього процесу, пов'язаних з сучасними комп'ютерними технологіями. Поява більш прогресивних концепцій, знайомство з передовим досвідом країн, що лідирують на ринку освітніх послуг (насамперед США та Великобританія), і розробка на цій базі національної, української моделі освіти спрямована на вирішення проблеми затребуваності в умовах ринкової економіки майбутнього фахівця - випускника вузу, питання ефективності отриманих знань, мобільності його професійної кваліфікації в умовах сучасного часу.

Традиційні техніки передбачають спілкування викладача та студента, постійний контроль з боку викладача за навчальною діяльністю студента, контроль засвоєння навчального матеріалу. Іншими словами, плідність цього діалогу залежить від правильного рішення викладачем завдань: а) постановки навчальної мети, і випливає з цього мотивації для студента; б) здійснення передачі матеріалу певного змісту (лекції) і його інтерпретація для студентів (семінари). При цьому викладач вирішує і функцію методичної опрацювання навчального матеріалу; в) контролю знань.

Взагалі у навчанні і підготовці учнів існують численні класифікації технік, які використовуються у навчанні. Нас цікавить, ті в основі яких роль студента в процесі навчання; традиційно в ній виділяють три види технік: 1) Пасивні: де студенти виступають в ролі "об'єкта" навчання, які повинні засвоїти і відтворити матеріал, що передається їм викладачем-джерелом знань.

2) Активні: студент виступає "суб'єктом" навчання, виконують творчі завдання, вступають в діалог з викладачем.

3) Інтерактивні: Від англ. (inter - "між"; act - "дія") таким чином, дослівний переклад позначає, що інтерактивні техніки дозволяють вчитися взаємодіяти між собою, а інтерактивне навчання - навчання побудоване на взаємодії всіх студентів, включаючи педагога. Ці техніки найбільш відповідають особистоорієнторованому підходу, тому що вони припускають співнавчання (колективне, навчання у співпраці), причому і той, хто навчається і педагог є суб'єктами навчального процесу. Педагог частіше виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи, фасилітатора, творця умов для ініціативи студентів.

Інтерактивні техніки (від англ. слова interaction — взаємодія) — це техніки, які забезпечують активну взаємодію викладачів і учнів, менеджерів і персоналу організацій (або представників кожної із зазначених категорій окремо) в умовах навчальних тренінгів та семінарів, спрямованих на їх підготовку до розв'язання актуальних навчальних, управлінських і професійних завдань.

Різновиди інтерактивних технік

Проблемні техніки – такі техніки, в яких процес пізнання студентів наближається до пошукової, дослідницької діяльності. Успішність проблемного навчання забезпечується спільними зусиллями викладача та студентів. Основне завдання педагога - не стільки передати інформацію, наскільки долучити слухачів до об'єктивних суперечностей розвитку наукового знання і способів їхнього вирішення. У співпраці з викладачем учні "відкривають" для себе нові знання, осягають теоретичні особливості окремої науки [32, 56]. Логіка проблемних технік принципово відрізняється від логіки інформаційних технік. Якщо в інформаційному навчанні зміст вноситься як відомий, що підлягає лише запам'ятовування матеріал, то при проблемному навчанні нове знання вводиться як невідоме для учнів. Функція студентів - не просто переробити інформацію, а активно включитися у відкриття невідомого для себе знання.

Розігрування ролей - ігрова техніка активного навчання, яка характеризується наступними основними ознаками: • наявність завдання і проблеми і розподіл ролей між учасниками їх вирішення. Наприклад, за допомогою техніки розігрування ролей може бути імітована виробнича нарада; • взаємодія учасників ігрового заняття, звичайно посередництвом проведення дискусії. Кожен з учасників може в процесі обговорення погоджуватися або не погоджуватися з думкою інших учасників; • введення педагогом у процесі заняття коригувальних умов. Так, викладач може перервати обговорення і повідомити деякі нові відомості, які потрібно врахувати при вирішенні поставленої задачі, спрямувати обговорення в інше русло, і т.д.; • оцінка результатів обговорення та підведення підсумків викладачем.

Ігрове виробниче проектування - активна техніка навчання, що характеризується наступними відмітними ознаками: • наявність дослідної, методичної проблеми або завдання, яке повідомляє студентам викладач; • поділ учасників на невеликі змагаються групи (групу може представляти один студент) і розробка ними варіантів вирішення поставленої проблеми (завдання). • проведення заключного засідання науково-технічної ради (або іншого схожого з ним органу), на якому з використанням техніки розігрування ролей групи публічно захищають розроблені варіанти рішень (з їх попередніми рецензуванням).

«Круглий стіл» - це техніка інтерактивного навчання, одна з організаційних форм пізнавальної діяльності студентів, яка дозволяє закріпити отримані раніше знання, заповнити інформацію, якої не вистачає, сформувати вміння вирішувати проблеми, зміцнити позиції, навчити культури ведення дискусії. Характерною рисою «круглого столу» є поєднання тематичної дискусії з груповою консультацією. Поряд з активним обміном знаннями, у студентів виробляються професійні вміння викладати думки, аргументувати свої міркування, обґрунтовувати запропоновані рішення і відстоювати свої переконання

Література

1) Активные методы обучения педагогическому общению и его оптимизации: Сб. науч. тр. / Под ред. А.А. Бодалева, Г.А. Ковалева;

2) Вербицкий А. А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход;

3) Выготский Л. С. Педагогическая психология;

4) Мокрогуз О.П. Інноваційні технології у викладанні суспільних дисциплін.

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.