Аварія на ЧАЕС

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск
1344102638 59b4.jpg

Однією з найглобалніших та найвідоміших нам аварій є аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Вибух, що поніс за собою стільки збітків, зруйнував стільки життів та стількох людей залишив після себе хворими та кволими. Для мене, одним із найстрашніших нічних жахів є сама Чорнобильська АЕС. Не те, щоб вона мене лякала, але це настільки реалістично, розумієте? Криги, гамір, передають повідомлення про евакуацію, а в повітрі пахне свинцем, та не всі знають про масштаби катастрофи. Люди у білих халатах мічуться від стінки до стінки, бо розуміють, що партверхівка дуже скоро їх викликає "на килим". І десь в середині евакуації місцевого ВИШу (якого може там і не бути насправді) я прокидаюсь і ще раз покручую в голові події тих страшних днів. У цій невеличкій статті я хочу Вам розповісти деякі загальновідомі факти з краплиною авторського вбачання, привести основну популярно технічну інформацію для Вашого розуміння масштабів трагедії та її наслідків для нас із Вами.

Содержание

Загальні дані

Катастрофа вважається найбільною із існуючих. Аварія на АЕС "Фукусіма" не зрівнялася з нею через швидкі дії бригади, що вирушила на вирішення екологічної проблеми. Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60% радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 000 чоловік були евакуйовані із зон забруднення. Чорнобильська авария була дуже великою проблемою для Радянського Союзу, тому факти розслідування з часом змінювались і зараз немає єдиної думки на цю тему але є ряд теорій і деякі з них навіть дуже переконливі. Загально відомо, що керівництво Радянського Союзу намагалося приховати масштаби катастрофи але після повідомлень з Європи про радіоактивні хмари з боку СРСР почалась загальна евакуація. Навколо Чорнобильської АЕС були створені 30-и, 50-и та ста кілометрові зоні відчудження. На наш час під підсиленим контролем залишилась тридцяти кілометрова зона відчудження. Загальна кількість постраждалих від аварії -- близько 600 000 чоловік.

Аварія

Фото четвертого енергоблоку одразу після аварії

26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці ЧАЕС сталася серія вибухів, в результаті яких було повністю зруйновано реактор. Почалась пожежа, під час пожежі почали плавитися рештки реактора, що призвело до виходу радіоактивних речовин, а саме -- ізотопів урану, цезію, плутонію, йоду та ін. Суміш з розплавленого металу, піску, бетону і частинок палива розтікалася підреакторними приміщеннями. Усередині решток реактора проходили неконтрольовані фізични і хімічні екзотермічні реакції, тому територію дуже швидко було радіаційно забруднено. Зупинити пожежу та вихідні реакції повністю вдалося лише до кінця травня ціною життів та здоров'я багатьох тисяч ліквідаторів.

Чому так сталось? На 25 квітня 1986 року була запланована зупинка 4-го енергоблока Чорнобильською АЕС для чергового обслуговування. Було вирішено використовувати цю можливість для проведення ряду випробувань. Мета одного з них полягала в перевірці проектного режиму, що передбачає використання інерції турбіни генератора для живлення систем реактора в разі втрати зовнішнього електроживлення. Випробування повинні були проводитися на потужності 700 МВт, але через помилки оператора при зниженні потужності, вона впала до 30 МВт. Було вирішено не піднімати потужність до запланованих 700 МВт і обмежитися 200 МВт. При швидкому зниженні потужності, і подальшій роботі на рівні 30 — 200 МВт почало посилюватися отруєння активної зони реактора ізотопом Ксенону-135. Для того, щоб підняти потужність, з активної зони витягали частину керуючих стержнів. Після досягнення 200 МВт були включені два додаткові насоси, які повинні були служити навантаженням для генераторів під час експерименту. Величина потоку води через активну зону на деякий час перевищила допустиме значення. В цей час для підтримки потужності операторам довелося ще більше підняти стержні. При цьому, оперативний запас реактивності виявився нижчим за допустимий, але персонал реактора про це не знав.

О 1:23:04 почався експеримент. У цей момент жодних сигналів про несправності або про нестабільний стан реактора не було. Через зниження обертів насосів, підключених до «вибігаючого» генератора і позитивного парового коефіцієнта реактивності, почалася тенденція до збільшення потужності (вводилася позитивна реактивність), проте система управління успішно цьому протидіяла. О 1:23:40 оператор натиснув кнопку аварійного захисту. Точна причина цієї дії оператора невідома, існує думка, що це було зроблено у відповідь на швидке зростання потужності. Проте Анатолій Дятлов (заступник головного інженера станції з експлуатації, що знаходився у момент аварії в приміщенні пульта управління 4-им енергоблоком) стверджує в своїй книзі, що це було передбачено раніше на інструктажі і зроблено в штатному (а не аварійному) режимі для глушіння реактора разом з початком випробувань з «вибігу» турбіни, після того, як стержні автоматичного регулювальника потужності підійшли до низу активної зони. Системи контролю реактора також не зафіксували зростання потужності аж до включення аварійного захисту. Керуючі і аварійні стержні почали рухатися вниз, занурюючись в активну зону реактора, але через декілька секунд теплова потужність реактора стрибком зросла до невідомо великої величини (потужність зашкалювала на всіх вимірювальних приладах). Сталися два вибухи з інтервалом в декілька секунд, в результаті яких реактор був зруйнований. Про точну послідовність процесів, які привели до вибухів, не існує точних даних і можливі лише гіпотези.

Ліквідація наслідків катастрофи

«Ми не знали багато про радіацію. Навіть ті, хто працював тут, не мали жодних ідей. Не було води у вантажівках. Михайло заповнив цистерну і ми націлили струмінь води на вершину. Потім ті хлопчики, які померли, пішли аж до даху – Коля Ващук, Володя Правік та інші… Вони піднялися вгору сходами… і я вже їх ніколи не побачив знову.»

Значок ліквідатора

Для ліквідації наслідків аварії була створена урядова комісія, головою якої було призначено заступника голови Ради міністрів СРСР Бориса Євдокимовича Щербину. У 30-кілометрову зону навколо ЧАЕС стали прибувати фахівці, які відправлялися для проведення робіт на аварійному блоці і навколо нього, а також військові частини, як регулярні, так і складені з терміново зібраних резервістів. Їх всіх пізніше стали називати «ліквідаторами». Ліквідатори працювали в небезпечній зоні позмінно: ті, хто набрав максимально допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їх місце приїжджали інші. Основна частина робіт була виконана в 1986—87 роках, в них взяли участь приблизно 240 000 чоловік. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки приблизно 600 000 чоловік.

У перші дні основні зусилля були направлені на зниження радіоактивних викидів із зруйнованого реактора і запобігання ще серйознішим наслідкам. Наприклад, існували побоювання, що через залишкове тепловиділення в паливі, що залишається в реакторі, станеться розплавлення активної зони. Розплавлена речовина могла б проникнути в затоплене приміщення під реактором і викликати ще один вибух з великим викидом радіоактивності. Вода з цих приміщень була відкачана. Також були прийняті заходи для того, щоб запобігти проникненню розплавленої речовини в ґрунт під реактором.

Потім почалися роботи з очищення території і поховання зруйнованого реактора. Довкола 4-го блоку був побудований бетонний «саркофаг».


Вплив на здоров'я людей

Rad.gif

Як відомо, велика доза опромінення була 1 травня 1986 року зафіксована у Києві, складала вона приблизно 400-2000 мкР. Того дня йшов невеликий дощик і весь радіоактивний пил осідав на одязі та волоссі людей, що вийшли того дня на парад. Авторитетні видання стверджують, що в результаті аварії лише серед ліквідаторів померли десятки тисяч чоловік, в Європі зафіксовано 10 000 випадків вроджених патологій в новонароджених, 10 000 випадків раку щитоподібної залози і очікується ще 50 тисяч. За даними організації Союз «Чорнобиль», з 600 000 ліквідаторів 10% померло і 165 000 стало інвалідами. Радіоактивне випромінення викликало багато випадків раку щитоподібної залози, також у багатьох людей вона функціонувала не так як треба це було викликано нестачею йоду в організмах людей. У країні почався випуск йодованої солі, яка мала відновити нестачу йоду в організмі.

Також наголошується, що підвищений рівень захворюваності серед людей, що не брали участь безпосередньо в ліквідації аварії, а переселених із зони відчуження в інші місця, не пов'язаний безпосередньо з опроміненням (у цих категоріях відмічається дещо підвищена захворюваність серцево-судинної системи, порушення обміну речовин, нервові хвороби і інші захворювання, що не викликаються опроміненням), а викликаний стресами, пов'язаними з самим фактом переселення, втратою майна, соціальними негараздами, страхом перед радіацією.


Доза, бер Від 0 до 100 100-200 200-600 600-1000 >1000
Симптоми Немає Блювання, зниження кількості лейкоцитів Теж саме+випадає волосся Теж саме Теж саме+жар, сонливість, пронос
Ризик смерті Немає Немає 80% 80%-100% 100%
Смерть наступає Через два місяці Через два місяці Менш ніж два місяці

Відеоматеріали про катастрофу

The media player is loading... The media player is loading...

Фотогалерея

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.