Атманайская OОШ

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск
300-400.px


Директор: Бражко Лидия Ивановна


Завуч: Кирик Нина Константиновна


Учитель информатики: Карабут Г.А.

Наш сайт [1]

список учителей:

Карабут Галина Анатольевна, Карабут Юрий Алексеевич,

Чубарова Надежда Никитична, Винник Елена Юрьевна,

Королько Николай Иванович, Гладка Елена Михайловна,

Семенко Светлана Петровна, Гороховская Улита Ивановна,

Дума Людмила Васильевна, Ермакова Лариса Ивановна,

Лещенко Виктория Николаевна, Лопатко Татьяна Анатольевна, Шевченко Нина Алексеевна.

Возврат: Визитки школ


11 января 2011 года Атманайской ООШ исполняется 40 лет.Из 17 учителей школы - 11 её выпускники. Уютные классы, чистые коридоры и фойе, а так же доброжелательные педагоги встречают своих воспитанников. В школе оборудован кабинет информатики и компьютерных технологий по современным требованиям. С двух сёл Солёное и Новое ребят привозит ШКОЛЬНЫЙ автобус. Ученики нашей школы - это наша гордость. Выпускники прославляют и множат славу Атманайской школы.Во многих городах Украины и других странах продолжают учёбу атманайцы.


Хочу привести пример - это эссе выпускника Атманайской школы.

"Мене звати – Карабут Дмитро Юрійович, я студент – першокурсник Севастопольського національного університету ядерної енергії і промисловості. Моя майбутня професія, про яку я мріяв майже 10 років свого свідомого життя, повинна слугувати миру і добробуту мешканців України і світу. Сам я народився і виріс в маленькому мальовничому куточку, але цікавим своїм історичним минулим. Це село Атманай Якимівського району Запорізької області. Завдяки чистому морському повітрю, пахощам різнотрав’я степу та екологічно чистої зони я отримав добре здоров’я, навчаючись у сільській школі отримав гарну освіту. Дякувати своїм батькам - вчителям , які привили в мене любов до книги, науки і спорту. У мене багато друзів, з якими я провів дитинство, ходили в походи, купались в Утлюцькому лимані , рибалили, грали в футбол, волейбол та інші види спорту. Здорове суспільство на мою думку, це суспільство без заздрощів, насильства і активної життєвої позиції. Коли людина не стоїть осторонь чужих бід, негаразд і лиха, коли людина будує своє майбутнє з дальнозорим поглядом у перспективу. Кожна людина – цеглина світобудови, тому вона не може існувати одна, як промінь у темному царстві. У школі нам учням 5-6 класів вчителі проводили бесіди по профілактиці і впливу наркотиків на організм, казали: « Що найстрашніше буде, коли вашим дітям не буде з ким спілкуватись , з ким навчатись, з ким просто на подвір’ї зіграти в футбол!» Нам здавалось, що це якось дуже далеко і таке не може бути, як це? Але коли мені виповнилось 19, я згадав і промовив: « Дійсно, якщо такими темпами буде серед молоді розповсюджуватись ця « бестія», то «час вчительських прогнозів» настане швидше. Кращі здобутки і добрі наміри людства завжди перетворюються в зло і обертаються проти них. Такі великі перемоги науки, як використання енергії атому, як використання медичних препаратів і проведення безболісних хірургічних операцій, як створення телебачення, комп’ютера та Інтернету призвели до деградації фізичних і інтелектуальних можливостей. На мою думку в усьому повинна бути міра. Міра в харчуванні, міра в навчанні, міра в спорті, міра у відпочинку. Коли дитину виховують в сім’ї тільки одним словом: « що ти бажаєш», то з цієї дитини виросте майбутній « нехочуха», якого ні чого не цікавить, ні чого він не вміє, ні до чого не пристосований. В Атманайській ЗОШ мене навчала мудра вчителька – Гороховська Уліта Іванівна. Вона гарна жінка, вчитель, а особливо мати. Виховала разом з своїм чоловіком 4-синів, троє з яких є трійнею. Важко на селі жінці, а особливо вчительці, бо город, худоба, подвір’я, сім’я і робота найважливіші. Уліта Іванівна находила час, завжди з учнями, з своєю родиною ходили в туристичні мандрівки. Зараз ії четверо синів отримав вищу освіту розлетілись, хто на південь, хто на північ країни. Але мати ,як та пташка літає по першому дзвонику сина чи невістки. Здорова родина, сім’я, хлопці завжди приїжджають в Атманай і нуж бо за вудки, або за рушниці, та і до лопат, вил і керма трактора не забувають. Приїхав до нашого села Атманай великий мандрівник, художник і просто гарна людина Конюхов Федір Пилипович, купив невеличку хатинку і почав будувати капличку. Наш регіон – таврійські степи, заселені людьми різних національностей. Тут ніколи не було церкви, люди виховані на радянських ідеалах, навіть на Пасху могли садити городи або прибирати подвір’я. Конюхов почав будувати капличку, всі тільки осторонь дивились і чекали « що в нього вийде?» Це є приклад не здорового суспільства. Але моя мама організувала свій 11 клас, а я - своїх друзів і всіх хто бажав допомогти в будівництві. Ми після уроків, на весняних і літніх канікулах бігли з задоволенням допомагати і благоустроювати. Часто в слід чули різні репліки селян. Навколо каплички висадили 30 дерев і понад 100 кущів троянд. Вони починають розквітати дуже рано, це справжній оазис в селі. Найголовніше, ще жодна людина , не підняла руку, щоб зірвати, чи знищити цю красоту. Ті хто допомагав в будівництві, закінчили школу і вибрали свій життєвий шлях, але Галина Анатоліївна і Уліта Іванівна з школярами продовжують наш почин, вони доглядають за садом і квітами. Потяглися люди, вже не диво на селі, якщо хтось з чоловіків посадив дерева, хтось переорав на зиму землю, хтось прийшов скосити сіно навколо каплички. Це приклад – свідомого оздоровлення суспільства. Але саме найголовніше – вихователями були молоді люди, підлітки. Я часто чув від своєї мами, що з молоду вона прикро шкодувала, що за направленням Вузу приїхала працювати в сільську школу. Після 22 років роботи вона мені каже: « Дякувати Богу і долі, що я працюю з цими гарними дітьми, хай трохи не освіченими, трохи шкідливими, але працьовитими, відповідальними і добрими». Тому я вважаю, поки на село ще не дійшли всі « добродії» міста, то сільських мешканців можна вважати « не хворим суспільством». Але село деградує духовно ( не має спортивних секцій, спортивного інвентарю, закритий БК), фізично ( не має роботи для молодих водіїв, механізаторів ), морально ( молоді батьки проти відпочинку на природі з дітьми ідуть «гудеть» до ков’ярні). Але інтелігентні сім’ї , де прикладом є старші покоління залишаються на селі зірками, які своїм життєвими стежками освітлюють час. Я побудував сучасну модель здорового суспільства з 10 найважливішими пунктами

1.Сім’я, яка збудована на любові і повазі між всіма її членами.

2. Робота, яка задовольняє як морально, так і матеріально.

3. Умови проживання: екологія, побут, помешкання.

4. Виховування дітей не тільки в школі, а і дома за власним прикладом.

5. Людина і природа – це єдине. Організація екскурсій, походів, туризму по рідному краю, Україні, світу

6. Спорт. Але не шкідливий, не понад у сих сил, не той, в який перетворився професійний шоу- спорт.

7.Засоби масової інформації повинні давати більше позитивних емоцій. Наукових, документальних, історичних фільмів без насилля погроз і війн.

8. Харчування: помірне і не шкідливе.

9. Спілкування: менш віртуального, більше інтерактивнеза принципом кіно героя « Предлагаю дружить домами»

10.Приорітети людині вихованій, освіченій, інтелектуально розвинутій, тактичній і справедливій."

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.