Голодомор 1921-23-х років в Україні, як планомірно проводимий геноцид проти українського народу

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск
Gol 21-218x300-голодомор.jpg
Голодомор 1921-23-х років в Україні, як планомірно проводимий геноцид проти українського народу

Після вторгнення московських військ на землі щойно проголошеної Української Народної Республіки та знищення української державності український народ заплатив неуявно велику ціну за невміння відстояти свою волю. Незважаючи на знищення українських регулярних військ вся територія України в двадцятому році була охоплена вогниками повстань та стихійних протестів проти пануваня окупаційної московської влади в Україні. Особливо більшовицьку владу не сприймало українське селянство, відчуваючи на собі сповна весь жах радянського терору та репресій. Українські селяни, на відміну від московських, будучи українцями, не могли погодитись на роль слухняного раба в руках жорстокого, підступного і немилосердного господаря, що ним стала, замінивши царат, радянська система. Тому територія нашої країни була охоплена мережою селянських протестів проти насильно встновленого диктаторського режиму. Селяни були не тільки свідомими, але й природніми ворогами комуни і комунізму, будучи власниками, бо москальсько-більшовицька філософська доктрина світоспийняття була спрямована проти самого існування приватної власності. Більшовики зразу ж після окупації України спробували в 1919 році, у прискореному темпі, насадити радгоспи та колгоспи. Як наслідок вони одержали величезний сплеск селянського спротиву, який зачепив також і селянську за своїм складом Червону армію.

Ленін виніс урок з цього досвіду. У протистоянні з селянством, вчив він, не можна діяти “червоногвардійською атакою”, не можна одразу експропріювати селянську власність, як це було зроблено з великими власниками – поміщиками (за допомогою самого селянства), фабрикантами, банкірами. Однак дрібні виробники й дрібні землероби не вписувалися у будований більшовиками комунізм. Торкаючись їх долі Ленін підкреслював: “Головне питання революції полягає тепер у боротьбі проти цих двох останніх класів. Щоб звільнитися від них, треба застосовувати інші методи, ніж у боротьбі проти великих землевласників і капіталістів”. І інщі методи незабаром було знайдено.

З метою економічного пограбування України та нещадного визиску на користь Московщини більшовицьким режимом була введена “продразверстка”.

17 лютого 1919 року окупанти видають постанову про організацію маршрутних поїздів для вивизення хліба, цукру, солі, та вугілля з України. “Якщо не підвезете до 1.IV – ми пропадемо всі”, писав Лєнін О.Шліхтеру у березні.

План пограбування передбачав вивезти з України в 1919 році 130 млн. пудів хліба, на 1920 р. – 160 млн. Звертаючись до командувача окупаційними військами в Україні М.Фрунзе Ленін писав 18 травня 1921 p.: “Тепер головне питання всієї Радянської влади, питання життя й смерти для нас – зібрати з України 200-300 мільйонів пудів”.

Щоб постачати свою армію продукцією радянська влада заборонила торгівлю і вилучала продукти харчування у селян шляхом реквізиції. Дякуючи комуністичному терору посівні площі в Україні катастрофічно скоротилися.

На VIII Всеросійському з’їзді рад в грудні 1920 p., де розглядався план ГОЕРЛО, Ленін заявив, що без хлібного фонду, утвореного продрозкладкою, неможливо навіть підходити до великих завдань електрофікації Росії. З’їзд прийняв закон про примусове визначення державою посівних площ для кожного селянського господарства – своєрідну посівну розкладку. Таким чином українських селян московська окупаційна влада шляхом примусу уярмлювала до рабської праці.

Продрозкладка незабаром поширилася мало не на все, що вироблялося селянами. Українці у відповідь чинили активний спротив московській окупаційній владі організовуючись у повстанські загони. З цієї причини у першій половині 1920 р. продрозкладка майже провалилася.

З другої половини 1920 р. заготівлі московським окупантам вдалося істотно збільшити. Завдяки посиленню репресивних заходів, інтенсивність хлібозаготівель в Україні зросла, а тому в травні до Російської Федерації було відправлено 522 тис., в чевні – 728 тис. пудів зерна. Норми хлібозаготівлі встановлювались без урахування виснаження продовольчих запасів України.

У районах збройного опору українців активно використовувалися червоноармійські частини, керовані В.Блюхером, П.Дибенком, Г.Котовським, О.Пархоменком та ін. Сприяли звірячим вбивствам українських селян і частини особливого призначення (ЧОН), які складалися із спеціально підібраних у Московщині закоренілих злочинців.

“Викочувались кулемети, установлювались гармати, відгвинчувались балони з удушливим газом… і часто ні в кого навіть спитати, що було в тім селі? Ні жінок, ні дітей, ні стариків” -вихвалявся один із ідеологів більшовизму Гершель Ієгуда (Генріх Ягода).

А у 1921 році Україну спіткала посуха, але турбуючись постачанням хлібом Московщини, виконуючи дериктиви центру, ЦК КП(б)У в липні 1921 року зобов’язав місцеві власті “докласти надлюдських зусиль для підняття продзаготівлі й виконання нарядів Наркомпроду навіть на шкоду задоволенню місцевих потреб”. Щоб не було жодних сумнівів щодо пріоритетів центрального уряду, секрктар ЦК КП(б)У Д.З.Лебідь і голова ВУЦВК Г.І.Петровський у телеграмі керівникам Чернігівської губернії заявили відкритим текстом: “Надзвичайно важкий продовольчий стан пролетарських центрів Росії, червоних столиць Москви і Пітера, зокрема в останні місяці, до нового врожаю зобов’язують радянську Україну прийти на допомогу, урізаючи до останнього ступеня власні потреби”.

В червні 1921 р. партійно-державне керівництво УСРР розуміло, що на південь України насувається небезпечна посуха. За пропозицією Х.Раковського політбюро ЦК КП(б)У 11 червня запропонувало губкомам партії раз на тиждень висилати статистичні дані про очікуваний врожай. Раковський затвердив постанову Української економічної ради (УЕР) про відправку у неврожайні губернії комісії для виявлення дійсного стану в сільському господарстві. Але ця постанова була скасована головою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету Г.Петровським “з чисто політичних міркувань – не створювати паніки”. Скасування цієї постанови чиновником, який стояв на нижчому щаблі більшовицької номенклатури, ніж голова уряду, підтверджує колоніальну суть радянського уряду на території України і заздалегідь сплановане повне вилучення хліба в українського селянства.

Про ситуацію з голодуючими українськими селянами більшовики старалися замовчувати. Статистичні дані по зіброному за 1921 рік зерну навмисно завищувались. Центральне статистичне управління РСФРР подає інформацію по врожаю – 633 мнл. пудів, в той час як на VII Всеукраїнському з’їзді земельних справ України нарком земельних справ І.Клименко назвав – 200 млн. пудів. Не дивлячись на такі суперечливі цифри керівництвом Московщини було заборонено місцевому більшовицькому керівництву для перевірки даних по врожаю посилати перевірочні комісії. Москві було вигідно завищувати врожай.

Автор: --Тernova Alla 11:44, 8 ноября 2013 (EET)

Використані джерела: Українські скарби

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.