Гра як метод виховання молодших школярів в Розівській ЗОШ № 1

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск
Изображени для статьи Козян Татьяны.jpg

З давніх - давен в Україні будь - які зіб рання дітей супроводжувалися ігровою діяльністю: змагалися у стрільбі з луків, метанні сніжок, катанні на санчатах, лижах, ковзанах. Народна виховна мудрість емпірично передбачала розв ’ язання важливих технологічних завдань формування особистості дитини. Зо крема засобами народної гри виводили маленьку людину з її реального побутового повсякденного життя, запобігали складання стереотипів сумніву й недовіри до своїх сил. Через гру дитині надавалася змога заявити оточенню про свій позитивний потенціал. Саме у г рі вправи активізували рухливість, розвивали процеси мислення, викликали в неї позитивні емоції. У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. В грі діти й підліток перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. За вмілого відокремлення гра може стати незамін н им помічником педагога. Слід зазначити, що гра – це, як правило, переживання, тому найбільш активною під час гри стає емоційна сфера. Подібно до того, які під час перегляду захоплюючого фільму глядачі стають причетними до його подій, так і в процесі цікавої гри її учасники можуть забувати про все і нше. Гра може бути рухливою, коли поряд з еомцйною активізується фізична сфера дитини, і може бути статистичною з точки зору рухливості тіла – це і г ри логічні, ігри на кмітливість, коли разом з емоційною активізується інтелектуальна сфера. З переходом із у мов гри до умов навчальної діяльності настає в житті дитини переломний момент. Нове становище дитини в суспільстві визначається тим, що вона не просто йде з дитячого садка до школи, а тим, що навчання для неї стане віднині обов ’ язковим. Потрапляючи до школ и після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим видом діяльності – навчанням. Але гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя. Ігрова позиція – могутній засіб виховного впливу на дітей. В. Ф. Шатанов зазначає “Прид ивіться: чи не дуже рано згасає наш педагогічний інтерес до ігор, які вірою і правдою завжди служили і покликані служити розвиткові кмітливості та пізнавальної цікавості дітей на всіх, без винятку, вікових рівнях. Відомо, що ті діти, з яких на уроці й слов а не витягнеш, в іграх активні. Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть. Їхні дії відзначаються глибиною мислення. Мислення сміливого, масштабною, нестандартною”. Головною метою педагога є формування у цей період у дітей в доступних видах роботи перших вмінь планувати свої дії, передбачати їх результат. Вчитель повинен привчити дитину до здійснення задуманого. Вчити самостійно дотримуватись певних правил поведінки в суспільстві. Збагачувати уяву дітей про оточуюче середовище: вчити спостерігати, розвивати, вміння виділяти характерні ознаки в предметах і явищах, порівнювати їх за цими ознаками, об ’ єднувати предмети за групою ознак, встановлювати причинно - наслідкові зв ’ язки між явищами. Взаємодія дітей з дорослими й іншими дітьми ускладнюється, збагачується зміст і форми дитячої діяльності. Це, а також різні випадки суспільного життя знаходять відображення в сюжетно - рольових іграх дітей. Фантазія, казка, гра – це частка духовного життя молодших школярів, що пробуджуют ь у душі кожного з них добрі почуття, роздмухують вогник дитячої думки і творчості. Вчителі школи приділяють багато уваги розвиткові своєї підготовленості до організації ігрової діяльності. Гра – це цілий світ, на одному полюсі якого – життя, а на другому – дидактика, педагогічний і психологічний інструментарій, цілий арсенал педагогічних технологій. А між полюсами – країна дитячих ігор, дитячої творчості. Щоб зорієнтуватися у світі гри, треба чітко уявити собі, що в ньому буде цікаве й корисне для дитини. За результат свого навчання дитина нестиме відповідальність перед вчителем, школою й своєю сім ’ єю. Тепер дитина мусить дотримуватись однакових для всіх школярів правил. І тут на допомогу учням і вчителям знову приходить гра. У сучасних – це не c понтанні іг ри, не стихійно засвоєн і від старших поколінь розваги за правилами. Сьогодні гра контролюється системою суспільного виховання. У грі при цьому існує суб ’ єктивна свобода для дитини. Тут дитина виконує роль, яку взяла на себе, враховуючи свій досвід. Гра ста є сьогодні школою соціальних відносин для кожної дитини. Під час гри дитина ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів й взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло. Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визнач ати, як вони сприймаються іншими, й з ’ являється потреба будувати свою поведінку з урахуванням можливої реакції і нших. Формування учня самостійною, ініціативною, вдумливою особистістю буде успішним, якщо вчитель потурбується про це з першого проведеного уроку. Одним з найперспективніших шляхів виховання активних учнів, озброєння їх необхідними вміннями і навичками є впровадження активних форм та методів навчання, серед яких провідне місце займають навчальні ігри. Упродовж життя людина грає ту чи іншу соц іальну роль, що відведена їй у суспільстві. За життя людина програє близько ста ролів і до виконання кожної із них готується сама або її готує суспільство. Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутн є, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров ’ я, радість дитячого життя. Гра в початковій ланці є за собом пізнання навколишнього світу і себе в ньому, усвідомлення дітьми мети своєї діяльності, опредмечування абстрактних понять, розвитку творчої уяви та здібностей, встановлення людяних взаємин. Т ільки гра дає змогу легко при в ернути увагу і тривалий час п ідтримувати в учнів інтерес до важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу всіх учнів не завжди вдається. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Зах опившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. Але якщо спочатку учень зацікавлюється лише грою, то дуже швидко його починає цікавити навчальний матеріал, пов ’ язаний з нею. У дитини виникає пот реба вивчити, зрозуміти, запам ’ ятати цей матеріал (тобто вона просто почне готуватись до гри з метою не програти). Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має з важати на всіх учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі. А. С. Макаренко писав: “Гра має важливе значення в житті дитини... Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього 7 0 діяча відб увається перш за все в грі...” Отже, гра, її організація – ключ в організації виховання. В грі формується багато особливостей особистості дитини. Гра – це своєрідна школа підготовки до праці. В грі виробляється спритність, витримка, активність. Гра – це школа спілкування дитини. Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Щ е К. Д. Ушинський писав: “Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і д о того ж серйозної діяльності... З перших ж е уроків привчайте дитину полюбити свої обов ’ язки й знаходити приємність в їх виконанні”. Вчителю слід пам ’ ятати, що гра – одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, разом з працею, навчанням, м истецтвом, спортом вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. Для педагога вона стає інструментом виховання, що дає змогу повністю враховувати вікові особливості дітей і підлітків, розвивати ініціативу, ство рювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умови для саморозвитку. Видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський промовив фразу, яка стала основою всього того, що містить у собі гра. Він ніби закликав: “ Навчайте граючись, а граючи навча йте”. Ось такий простий вираз, а містить у собі неабияку таємницю, яку Сухомлинський пропонує розкрити перед дітьми. Яскравим прикладом ігрової позиції вчителя є діяльність А. С. Макаренка, який писав: “Є ще один важливий метод – гра... Треба зазна чити, що між грою і роботою немає такої великої різниці, як дехто думає... В кожній гарній грі є насамперед робоче зусилля та зусилля думки... Дехто гадає, що робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Це неправильно: у грі є така ж велика відповідальність, як і в роботі, – звичайно, у грі гарній, правильній...”. У процесі гри дитина навчається долати труднощі, пізнає навколишнє середовище, шукає виходу з становища. Такі ігри виховують дітей - організаторів, які вмі ють наполегливо іти до мети і вести за собою інших, організовувати їх. Проведення їх ставить за мету: граючи – розважати, граючи – розвивати, граючи – навчати. Серед найрізноманітніших ігор, спрямованих насамперед на активізацію пізнавальної діяльності та розвиток мислення школярів, домінуючою була і залишаєтсья гра зі словами. Практично всі ігри, якими ми оперуємо, мають тематичну спрямованість. Так, створено оригінальну методику роботи учнів зі словниками та довідковою літературою. Тобто такі ігри повинні бути зручними у користуванні, цікавими, нескладними для виготовлення, оригінальними, приваблимими. На жаль, сьогодні ми ще не готові до створення і проведення для молоді спільної Всеукраїнської гри. Але ми знаходимося на етапі підготовки до неї, коли можл иве ширше використання творчих справ, особливо в позаурочній діяльності школярів. Практика передових вчителів засвідчує, що за змістом ці справи можуть бути народознавчими, вони допомагають дітям краще пізнати культуру, духовні надбання українського народу , сприятимуть вихованню в них гідност і , поваги одне до одного. В пригоді можуть стати і різноманітні комплексні форми організаці ї виховної роботи в школі. Сьогодні, в час відродження національної системи виховання, дуже важливо залучати до процесу формуван ня особистості дитини українські традиційні дитячі ігри. Національні дитячі ігри дуже глибокі своєю мудрістю, містять у собі величезний виховний потенціал. Вони добре сприймаються нашими дітьми, а за формою, і за змістом найповніше відповідають ментальност і української дитини.


Автор: --tatyana 12:19, 27 декабря 2013 (EET)--

Використані джерела:

1. Зорочкіна Т.С.

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.