Досвід діяльності вчителя

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск
Нехай заслужено пишаються своїми відкриттями вчені, нехай гордяться своїми патентами винахідники,   нехай не без підстав уважають свою місію особливо вагомою медики, священики, державні діячі, але коли до класу заходить педагог і розпочинається священне дійство, ім'я якому урок, кермо планети й доля людства, його майбутнє - саме в руках учителя.
                                         Р. Калініченко

Як відомо, навчання - це двосторонній процес. З одного боку, ефективність навчання визначається тим, наскільки вчитель правильно організує розумову діяльність, використовує можливості пам'яті, допомагає учням опанувати методи пізнання та формує в них навички навчальної діяльності, ураховує вікові й індивідуальні особливості й інше.

З іншого боку, ефективність навчання залежить від активності пізнання та діяльності самого учня. Безумовно, на діяльність учнів великий вплив має особистість учителя, його активність, готовність до навчання. Таким чином, на хід уроку впливають моральні, особистісні особливості вчителя, його емоційний стан, уміння володіти класом тощо.

З огляду на все це можна припустити, що в основі будь-якого уроку лежить єдиний процес взаємодії вчителя й учнів. Таким чином, головний стратегічний напрям розвитку світової та вітчизняної системи освіти лежить у площині вирішення проблеми розвитку особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу. В умовах цієї парадигми освіти вчитель найчастіше виступає в ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань і вмінь школярів, а на діагностику їх діяльності та розвитку. Це значно складніше, ніж традиційний підхід.

Результати численних вітчизняних досліджень свідчать про те, що школярі погано володіють методичними та економічними знаннями. Більш високий рівень знань вони виявляють, оволодіваючи фактологічним матеріалом, уміючи відтворювати знання та застосовувати їх у знайомій ситуації. Нетрадиційна постановка питання значно знижує результативність відповідей учнів. Щодо вміння інтегрувати ці знання та застосовувати їх для одержання нових знань і з'ясування явищ, які відбуваються в навколишньому світі, то тут результати наших школярів ще нижчі.

Особисті моніторингові дослідження результатів навчальних досягнень учнів підтверджують таку практику. Зокрема показали, що учням найкраще дається робота з історичними джерелами, особливо аналіз статистичних даних та тлумачення термінів і знання понятійного апарату. Це пояснюється тим, що цим питанням уділялась належна увага під час вивчення навчального матеріалу, учні мали досвід виконання подібних завдань.

Але складними для виконання завданнями є запитання на знаходження причинно-наслідкових зв’язків, проблемних задач та необхідності висловлення власної аргументованої думки. Маючи результати моніторингових досліджень, вчитель планує корекційну діяльність з класом взагалі і на рівні кожного учня, що дає змогу реалізовувати особистісний підхід у навчанні.

Власні моніторингові дослідження – це засіб, який допомагає дослідити рівень сформованості компетенцій за допомогою кількісних показників і допомогти в роботі вчителю й учням засвоювати навчальний матеріал. Моніторинг дає найкращу можливість проаналізувати динаміку змін навчальних досягнень учнів, після чого стає зрозумілим напрямок корекційної діяльності вчителя. Виявлені недоліки і проблеми вчитель виправляє плануючи урок та домашні завдання. Це дисциплінує і вчителя і учня, який знає про моніторинговий контроль, а також мотивує на покращення результатів навчання та свого рейтингу. Моніторинг сформованості предметно-історичних компетенцій досліджував набуття спеціальних історичних умінь: • Загально-інтелектуальні вміння, що розкривають якість знань; • Уміння орієнтуватися у часі • Уміння орієнтуватися у просторі • Уміння виявляти зміни • Уміння порівнювати • Уміння визначати причинно- наслідкові зв’язки • Уміння опрацьовувати історичні джерела.

Відповідно до тенденцій розвитку суспільства змінюються пріоритети розвитку сучасної освіти. Важливим стає не тільки дати учневі нові знання, а й навчити отримувати знання протягом життя та постійно поновлювати ці знання.

Модель діяльності вчителя

Shema-Krivova.jpg

Історія дає змогу кожному, хто не полінується до неї звернутися, поєднати свій індивідуальний досвід із досвідом громади, до якої він належить,- історико-географічного регіону, нації, культурної спільноти, держави. І через це відчути себе частиною людського суспільства і можливість впливати на хід подій та робити свій життєвий вибір.

Доречним в процесі викладанні історії є застосування різних технологій, методів та прийомів з метою покращення результативності. Процес навчання необхідно урізноманітнювати з метою підвищення мотивації учнів та формування їх зацікавленості, а також оволодінням навиками та вміннями, що допоможуть їм бути компетентними.

Гуманізація освіти, її орієнтація на розвиток особистісного потенціалу учня, запобігання безвиході її розвитку змусили школу перейти на технологічний етап розвитку. Проблема сьогодні пролягає в тому, щоби дати вчителю методологію вибору та механізм реалізації відібраного вченими змісту освіти в реальному навчальному процесі як з урахуванням інтересів і здібностей учнів, так і їх особистої творчої індивідуальності. Окремі форми та методи навчання повинні поступитись цілісним педагогічним технологіям загалом і технології навчання - зокрема. Отже, педагогіка - це не тільки наука, і не тільки мистецтво. Це перш за все приклад дисципліни, і так само, як усі прикладні дисципліни, вона не може не бути технологічною. Вибір освітньої технології - це завжди вибір стратегії, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи вчителя з учнем. Педагогічна технологія включає в себе дві групи питань, перша з яких пов'язана із застосуванням технічних засобів у навчальному процесі, друга - з його організацією.

Відомий український педагог Н.П. Ґудзик (Одеса), розповідаючи про свою лекційно-семінарську систему навчання, наводить приклад розробки завдань уроку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – Київ: Либідь, 1997 –376 с.

2. Зязюн І. Гуманістична стратегія теорії і практики навчального процесу // Рідна школа, 2000. – № 8. – С. 8 –13. – С.10

3. Освітні технології: Навчально-методичний посібник / О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін. За ред. О.М.Пєхоти. – К.: А.С.К., 2003 – 256 с.

4. Педагогічні технології у неперервній професійній освіті: Монографія /С.О.Сисоєва, А.М.Алексюк, П.М.Воловик, О.І.Кульчицька, Л.Є.Сігаєва, Я.В.Цехмістер та ін.; За ред. С.О.Сисоєвої – К.: ВІПОЛ, 2001 – 502 с.

5. Сисоєва С.О. Особистісно орієнтовані технології: сутність, специфіка, вимоги до проектування. Професійна освіта: педагогіка і психологія, IV ч., 2003 . – 567 с.

6. Сисоєва С.О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня – К.: Поліграфкнига, 1996 – 403 с.

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.