Забіла Наталя

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск

Zabila.jpg

ЗАБІЛА НАТАЛЯ

Народилася письменниця 5 березня 1903 року в місті Петербурзі у дворянській родині – в родині з великими мистецькими традиціями. В числі її предків – відомий поет-романтик Віктор Забіла; дід поетеси – Парамон Забіла – академік-скульптор, автор відомих творів: бюстів Т.Шевченка, М.Гоголя, пам’ятника О.Герцену в Ніцці. Батьки Наталі вчилися в художньому училищі Штігліца. Отже, дівчинка зростала в атмосфері захоплення художнім словом, музикою, живописом, і це, певна річ, вплинуло на її розвиток, художні смаки. Вона багато читала, зокрема, твори Т.Шевченка, і вже в дитинстві пробувала писати вірші.1917 року сім’я переїжджає в Україну й оселяється в невеличкому селищі Люботин Харківської області. Батько залишився в Петербурзі, тому старшим дітям довелося працювати, щоб якось вижити. Наталя закінчує прискорений курс гімназії, працює на різних посадах, кілька років вчителює в селі Старий Люботин під Харковом. Роки вчителювання багато дали майбутній письменниці – вона дістала чимало безпосередніх вражень про учнівське життя, навчилася бачити в кожному малюкові особистість. У 1925 році Наталя Забіла закінчила історичне відділення Харківського інституту народної освіти. Ще в студентські роки Наталя пише твори для дітей, прозу та поезію. У 1924 році у кам’янець-подільській газеті “Червоний кордон” був надрукований перший вірш Наталі, який мав назву “Війна – війні”.Після закінчення інституту працювала співробітником редакції журналу “Нова книга”, в Українській книжковій палаті.У 1926 році вийшла перша книжка її поезій “Далекий край”, а 1927 – перша книжка для дітей – оповідання “За волю” та “Повість про Червоного звіра”.Видавши 1928 року віршоване оповідання для малюків “Про маленьку мавпу”, Наталя Забіла твердо стає на шлях творення дитячої літератури. І хоч час від часу у неї виходять книги й для дорослого читача, однак твори для дітей стають її покликанням, її щоденною турботою і з часом приносять їй заслужений успіх і любов мільйонів юних читачів. В 1930 році вона остаточно переходить на творчу роботу, маючи вже десяток – хай здебільшого й невеличких за обсягом – книжок. Більше половини з тих поетичних і прозових збірочок адресувалися юному читачеві: “Пригоди з автобусом” (1928), “У морі” (1929), “Про Тарасика й Марисю” (1930), “Ясоччина книжка” (1934). Пізніше, вже в повоєнний час, вона випустила кілька ліричних збірок поезії для дорослих.

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.