Заповідник Камяна могила

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск

Камяна могила 1.jpg

Історія Камяної Могили Багато легенд складено про це диво природи. І ось одна з них: Провинився чимось богатир Богур перед Аллахом, і той покарав його: наказав виривати руками з ближнього гірського кряжу каміння та скласти з них на березі р. Молочної гору такої висоти, щоб з неї у всі боки було видно степ. Виконуючи волю Аллаха, Богур рвав з кряжу величезні камені, переносив їх на собі та складав їх в зазначене місце один на інший. Щоб скоріше закінчити роботу, удався він до хитрощі: нещільно складав камені. Більше половини роботи було вже зроблено, коли Богур, затягуючи чергову глибу, оступився й провалився в одну з оставлених їм між камінням щілин, зав’яз там та помер з голоду. Така кара спіткала його за бажання обдурити Аллаха. Й наказав Аллах вітру засипати піском всі щілини та накрити тіло богатиря, кістки якого й досі знаходяться там. В геологічному та історичному плані Кам'яна Могила – одна з унікальних пам’яток подібного роду. Цей останець піщаника Сарматського моря третинного періоду (XIV-XII млн.. років до н.е.), яке займало територію Чорного, Азовського та Каспійського морів. Мільйони років тому тут була піщаникові мілина. Пізніше, коли виникло Понтійське море, на цьому місці утворилися вапнякові відкладення. Море пішло, запанувала пустеля. З’явилися червоно-бурі глини, які містили залізо та марганець. Згодом тут утворилася впадини річки пра-Молочної, води якої проходили вглиб землі, а оксиди заліза та марганцю виходили на поверхню, утворюючи кам’янисту породу. Так поступово виник на цьому місці пісковиковий моноліт. В період танення льодовика на півночі (його межа досягала району сучасного Дніпропетровська) «велика вода», стікаючи на південь, утворила долини річок. Внаслідок природного поглиблення русла річки Молочної, величезний острів опинився на поверхні долини. Під дією води та вітру первинний щит піщанику розколовся, а його уламки сповзли по піску, і виник своєрідний кам’яний пагорб. З часом плити набули дивовижні форми та обриси. Сьогодні на багатьох з них можна побачити відбитки молюсків Сарматського моря. Однак це не хаотичне нагромадження плит, а кам’яний панцир, в якому утворилися гроти та печери, які виявилися дуже зручним для здійснення культових цілей древніх людей. Великий кам’яний пагорб у степу приваблював людей як явище незвичайне, фантастичне. Та свідомість, вочевидь, хвилювало питання: як пагорб міг виникнути у випаленому сонцем степу? І домінувала, без сумніву, ірраціональна відповідь. Первісні люди обожнювали гори. У багатьох народів існував «культ гори», де нібито мешкали боги. Виникнувши в глибоку давнину, цей культ був успадкований багатьма цивілізаціями, класичним прикладом може бути давньогрецька гора Олімп, на якій збирався весь пантеон античних богів. В стародавньому Китаї поклоніння богам Перуну, Хорсу та Макоше також здійснювався на горі. Слідів культових відправлень Кам'яна Могила мала дуже багато. Це й обрядові місця різних історичних епох, й наскальні малюнки. Саме вони, тисячі зображень, й таємничі мережева шаманських знаків: від мамонта до вершників – дивовижний діапазон шанування нерукотворної гори. За найдавнішими віруваннями, обряди, які здійснювали жерці-волхви перед зображеннями тварин, сприяли вдалому полюванню, захищали людей та їх житло від стихійних лих.

Камяна могила 2.jpg

На самій вершині пагорба розташовано священне місце – стародавній олтар, де здійснювалися релігійні обряди. Особливо слід відмітити такий немаловажний факт, що центральне святилище на Кам’яній Могилі споруджено не тільки по всім традиційним канонам – бути «звідусіль відкритим для поглядів», але й розташовано на точці енергетичного «стовпа» з позитивним зарядом. Це підтверджено верховним ламою Непалу лінії Карма Каг’ю Ринпоче Лопен Чечу, який відвідав Кам’яну Могилу влітку 1995 року. Перші відомості про дивовижну пам’ятку природи та стародавньої культури відносяться до кінця XVIII століття: у 1778 році російський полководець О.В. Суворов назначив біля Кам’яної Могили місце для поштової станції. У 1793 році, на карті Мелітопольського повіту Таврійської області, пам’ятка природи була позначена як «Камінь-ЮЮн-Тащ» (в перекладі з тюркського означає «гора, збірний камінь»). Довгий час в історичній літературі про Кам’яну Могилу та її наскальні малюнки, які зберігалися на стелях гротів та печер, не було ніяких згадувань. Тільки в 1837 році, коли тут побував академік П.І. Кьоппен, з’явилося повідомлення про надзвичайну пам’ятку «Кам'яна Могила». 50 років по тому з’являється нове повідомлення про унікальну пам’ятку. Археолог М.І Веселовський, відомий своїми сенсаційними розкопками скіфських курганів, наприкінці XIX століття побував на Кам’яній Могилі та частково дослідив стародавні зображення в її гротах та печерах. Поворотним пунктом в історії вивчення пам’ятки первісної культури стали 1936-38 роки, коли в Південній Україні працювала Азово-чорноморська експедиція під керівництвом О.М. Бадера. В гротах та печерах Кам’яної Могили вчені відкрили унікальні зображення: бика в гроті «Мамонта», «плити стоп», «кінські плити», лінійно-геометричні зображення та ін., які дозволили відтворити побут та культуру стародавніх народів, які населяли наш степ. У 1950-х роках у Північному Приазов’ї, в долині річки Молочної, намічалося будівництво Молочанського водосховища, яке дозволило б провести зрошення безводного степового краю. В зону затоплення потрапила й унікальна пам’ятка. У зв’язку з цим Академія наук УРСР створила комплексну Мелітопольсько-Терпінівську експедицію на чолі з видатним українським археологом М.Я. Рудинський. З 1951 по 1957 рр. на Кам’яній Могилі проводилися дослідження, які дозволили по-новому поглянути на культурно-історичні комплекси стародавніх рисунків. Так, хронологічний діапазон рисунків був визначений епохою неоліту-бронзи (VI – поч. І тис. до н.е.). У 1961 та 1963 роках на Кам’яній Могилі роботу продовжили В.М. Гладилін та Б.Д. Михайлов, які відкрили нові гроти, а також в гроті Бика нові зображення биків, людей, лінійно-геометричні накреслення і т.д. В.М. Гладилін датував петрогліфи періодом від епохи бронзи, тобто X-II тис. до н.е. . Десять років потому (1971 – 1973 рр.) Кам’яну Могилу досліджувала Приазовська археологічна експедиція АН УРСР сумісно з Мелітопольським краєзнавчим музеєм (керівники В.М. Даниленко та Б.Д. Михайлов). Були відкриті гроти Чаклуна та Чуринг, на стелях яких знаходилися пізньопалеолітичні гравіювання: зображення мамонта, оленя, чаклуна та ін.. З 1983 по 2006 рік дослідження пам’ятки проводив Б.Д. Михайлов. Результатом польових робіт стало відкриття 17 нових гротів та печер. Особливо серед них виділяються печери № 36-б (печера Бізона) та № 60 (печера Кози) з пізньопалеолітичними зображеннями мамонта, птиці, бізона, коней. Вперше на Кам’яній Могилі знайдені мезолітичні мальовничі зображення оленя, оленихи, лучника та жінки, а в одному з гротів знайдена унікальна скульптура епохи бронзи – голова ведичного дракону Врітру. Примітним фактом стала знахідка пісковикових плит з зображенням стародавніх «письмен», які датуються VI – початком V тис. до н.е. Дослідження вчених призвели до відкриття 65 гротів та печер, на стелях яких виявлено декілька тисяч рідкісних наскальних зображень. Глибоко реалістичні рисунки дають уявлення про господарчу діяльність первісних людей Південної України, їх духовній культурі. В наші дні Кам'яна Могила стала місцем масового туризму, сюди приїжджають з різних кінців країни та й з-за кордону численні любителі «сивої давнини». З північного боку у підніжжя пагорбу розташована будівля музею «Первісне мистецтво Кам’яної Могили», де зібрані унікальні експонати історії жителів південних степів від епохи пізнього палеоліту до бронзового віку та середньовіччя. Виходячи з унікальності степового феномену й історичної цінності петрогліфів Кам’яної Могили як пам’ятки природи, первісного мистецтва та культури, Рада Міністрів України у 1954 році своїм розпорядженням оголосила територію в 15 га разом з пісковиковим пагорбом заповідною зоною Академії наук України. В 1968 році ця територія зарахована до пам’яток природи республіканського значення. За дорученням Ради Міністрів України у 1986 році ця територія зарахована до пам’ятників природи республіканського значення. За дорученням Ради Міністрів України у 1986 році Міністерство культури України створило Державний історико-археологічний музей-заповідник «Кам'яна Могила», завданням якого є вивчення, охорона й пропаганда пам’ятки. Засновником і першим директором музею став Борис Дмитрович Михайлов – заслужений працівник культури України, доктор філософії, ведучий спеціаліст з наскального мистецтва. Завдяки роботі Бориса Дмитровича «Кам'яна Могила» зайняла своє достойне місце: постановою від 27 грудня 2001 року Державний історико-археологічний музей-заповідник «Кам'яна Могила» віднесено до об’єктів культурної спадщини та внесено в Державний реєстр нерухомих пам’яток України. У 2007 році «Кам'яна Могила» стала Державним історико-археологічним заповідником, а указом Президента України № 815 від 10 вересня 2008 р. історико-археологічному заповіднику «Кам'яна Могила» присвоєно статус Національного. Археологічний комплекс «Кам'яна Могила» претендує на включення у Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Багато часу віддав Борис Дмитрович будівництву музейного комплексу «Кам'яна Могила», де представлені унікальні предмети й малюнки стародавніх людей від епохи палеоліту до середньовіччя, ескізний проект на створення якого був розроблений Б.Д. Михайловим особисто. На основі науково-популярної експозиції ведеться екскурсійна робота з обслуговування відвідувачів як з України, так і з різних країн світу.. У вітринах музею представлені чисельні експонати стародавнього мистецтва та матеріальної культури, які характеризують господарство і побут наших предків: знаряддя праці, керамічний посуд, зброя, чуринги, скульптури, а також наскальні малюнки. Більшу частину експозиції займає епоха міді-бронзи. Тут представлені експонати побуту і культури первісних людей. Особливе місце займають петрогліфи, які увіковічують духовну культуру та вірування стародавніх жителів унікальної пам’ятки. Експонати свідотствують, що образи тварин займають значуще місце в релігійних уявленнях як тваринників так і землеробів. Дуже багато місця приділено образу «Дощового бика», Богині смерті Мергер-Сегер, Сонячній ладді Бога Ра, геральдичним знакам, Богу Агні, дракону Врітру, Богу-герою Індрі. На сьогоднішній день проведені охоронні роботи по збереженню пам’ятки: відновлено стародавній біоценоз, на заповідній території створено лапідарній, готується музеєфікація гротів та печер. Не проходять мимо Кам’яної Могили представники різноманітних релігійних конфесій, які приходять сюди, щоб доторкнутися до історії вірування та духовності, вклонитися «Священному пагорбу», що зберігає пам'ять про минуле індоєвропейців від часів Аратти до наших днів. Особливо ярко проходять язичні свята й обряди. Та й всі, хто побував біля «Священної гори», відчувають заряд духовного очищення на довгі роки, пам’ятаючи землю пращурів, яка гріє душі, веде в майбутнє.--Ирен 09:03, 14 июня 2013 (EEST)

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.