Зв’язок А. П. Чехова з Україною

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск
р.

У моїх жилах
тече українська кров
А. Чехов
“ Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її
літературу, музику і прекрасну пісню, сповнену
чарівної мелодії. Я люблю український народ, який
дав світові такого титана, як Тарас
Шевченко,” — писав А. Чехов А. Кримському
“ Що за місця! Я просто зачарований! Крім природи,
ніщо так не вражає в Україні, як народне здоров’я,
високий ступінь розвитку селянина, котрий і
розумний, і музикальний, і тверезий, і моральний,
і завжди веселий,” — записав А. Чехов після подорожі
по Україні.
Життя й творчість А. П. Чехова були тісно пов’язані з Україною. Антон Павлович приїхав до Ялти 1898 року в зв'язку з погіршенням стану здоров'я, побудував тут власний будинок.Олександр Купрін згадує:"Ялтинская дача Антона Павловича Чехова стояла почти за городом,глубоко под белой и пыльной дорогой. Она была,пожалуй,самым оригинальным зданием в Ялте. Дача была вся белая,чистая,легкая,красиво несимметричная,построенная вне какого-нибудь определенного архитектурного стиля,с вышкой в виде башни,с неожиданными выступами. Внизу стеклянная веранда,вверху открытая терраса. То широкие,но узкие окна разбросаны без видимого порядка. Однако во всем строении чувствовалась чья-то внимательная и оригинальная мысль,чей-то своеобразный вкус. Дача стояла в углу сада,ее окружал цветник. Цветничок был маленький,далеко не пышный,а фруктовый сад еще очень молодой. Росли в нем груши и яблони-дички,абрикосы,персики,миндаль. В последние годы сад уже начал приносить кое-какие плоды,доставляя Антону Павловичу много забот и трогательного,какого-то детского удовольствия." Навколо будинку письменник розбив парк, у якому було 180 видів рослин.
У Криму Чехов А. П. зустрічався із Львом Толстим, Олексієм Горьким, Іваном Буніним, Олександром Купріним, Володимиром Короленком. Кримські враження згодом ввійдуть в оповідання "Довгий язик", "Дама з собачкою", "Архієрей", "Студент", "Нова дача", "Душечка", "Наречена", п'єси "Три сестри" та "Вишневий сад".
І цінували його творчість українські письменники Михайло Коцюбинський, Іван Франко. Багато літераторів (М.Коцюбинський, Х.Алчевська, Б.Лазаревський) присилали Чехову книги з посвятами. Михайло Грушевський друкував переклади творів письменника в журналі "Літературно-науковий вістник" (видавався з 1898 року у Львові). Такі двосторонні зв'язки невипадкові. Родина Чехова має глибоке українське коріння - його бабуся по батьковій лінії Є.Шимко була українкою (Таганрог). У дитячі роки українська мова постійно звучала в родині Чехових.
Ставши письменником, Антон Павлович завжди обирав "приснолисту Україну" місцем літнього відпочинку. Бував він у Харківській та Полтавській губерніях. У Львові він придбав твори Тараса Шевченка.Навесні 1887 р. він подорожував по Донецькому краю, у 1888–89 рр. двічі проживав під Сумами: мандрував, спостерігав народне життя, працював над прозою та драматургією. В Сумах Харківської губернії в садибі Линтварьових, де Чехов жив на своїй літній дачі 1888 року, він жадібно вбирав звуки й фарби нового для себе життя, працював над оповіданнями і п’єсами. Чехов бачив у погідній сумській природі і нехитрому житті втілення духовної чистоти, цілісності і доцільності – все, чого так шукатимуть і за чим тужитимуть його герої. Сумські враження використані в оповіданнях "Іменини", "Нудна історія", п'єсах "Лєший" та "Чайка". В Сумах похований брат письменника, художник Микола Чехов (1868-1889).А у Ялті поховані члени родини: Євгенія Чехова, мати письменника, (1835-1919), Михайло Чехов, молодший брат (1868-1936), Марія Чехова, сестра (1863-1957).
Музей у Ялті закладено після смерті письменника в 1921 році з ініціативи сестри Марії Чехової, яка прожила в Ялті до 1960-х років. Ще відкрито музей в Сумах.
У наш час п'єси Чехова входять до репертуару театрів України. У Криму присуджується літературна премія імені Чехова, знімаються художні та документальні фільми за творами письменника.
У своїх творах „Степ”, „Людина у футлярі”, „Іменини” письменник відобразив людей та природу України.Захоплювався “Кобзарем” Шевченка, знав і високо цінував творчість Котляревського, Карпенка-Карого, Кропивницького та ін. Він високо цінував діячів українського театру М. Садовського і М. Заньковецьку.Чехов називав Марію Костянтинівну Заньковецьку «хохлацькою королевою», «страшною силою». Приязні відносини пов`язували їх все життя. Якби не обставини, Чехов став би наш земляком: Заньковецька клопотала про придбання ним хутора на Чернігівщині, можливо вона могла бути прототипом Ніни Зарєчної.
Отже, «у мені все-таки говорить хохлацька кров» (лист Чехова до Суворіна, 31.03.1892).


Використані джерела:
Бердников Г.П.Чехов/Г.П.Бердников.-2-е изд.-М.:Мол.гвардия,1978.-512с.
Бобир О.М. Заньковецька і А.Чехов: дружба двох українців /Олександр Васильович Бобир // Українська свідомість і російські симпатики Марії
Заньковецької. – Чернігів: ЦНТЕУ, 2004. – С. 18-24.
Чехов А.П.в воспоминаниях современников/Туркова А.М.-М.:Худож.лит.1986.-734с.
Чехова М.П. Из далекого прошлого/М.П.Чехова.-М.:Гослитиздат,1960.-272с.

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.