Корф Микола Олександрович (1834 -1883рр)
Материал из ЗапоВики
Корф Микола Олександрович
Содержание |
Дитинство та виховання молодого барона Корфа М.О.
Сучасна історична література досить щедро приділяє увагу постаті барона М.О. Корфа, висвітлюючи його діяльність як видатного педагога, педагога-новатора, автора навчальних посібників та посібників для вчителів. Дослідники часто намагаються простежити зв'язок фактів біографії Миколи Олександровича з його діяльністю на ниві освіти. У такий спосіб, наприклад, писав сучасник барона Корфа Д. Семенов [6], чиєю працею для висвітлення біографії та діяльності барона Корфа користуються і сьогодні. Серед дослідників, роботи яких присвячені біографії та історії діяльності М.О. Корфа, слід назвати Д. Семенова, І.К. Кушніренка, В.І. Жилінського та ін.Народився Микола Олександрович Корф 2 червня 1834 року в Харкові. Мати його була малоросійська поміщиця, а батько – остзейський барон, але зовсім обрусівший. Батько Миколи Олександровича чудово володів німецькою та французькою мовами і на той час вважався досить освіченою людиною. Та з раннього дитинства Микола Олександрович відчув всі притиснення долі: мати померла, коли йому було лише рік, а батька він втратив в 13 років. Овдовівши, батько одружився вдруге, та мачуха виявилася не дуже доброзичливою до Миколи Олександровича. Можливо тому, батько, Олександр Федорович, забирає малого барона (йому було 6 років) з власного дому і відправляє до тітки [6, 65]. Приїхавши до тітки, Тетяни Тимофіївни Корф, Микола Олександрович потрапив до сімейної школи Д. Градовського, батька відомого професора та публіциста [6, 67]. Ще під час перебування у домі батька Микола Олександрович багато часу проводив з прислугою, співчуття та добре ставлення яких він відчував. До того ж, прикладом у ставленні до простого люду для нього завжди був батько – Олександр Федорович. Олександр Федорович досить гуманно ставився до кріпаків і того ж вимагав від сина. Він наголошував на тому, що свої бажання молодий барон мусить висловлювати у формі прохань, і аж ніяк не у формі вимог, а також до кожного прохання додавати «будь ласка». Сама прислуга не раз добре відзивалася про барона-батька, завдячували йому не лише за добре ставлення, а й за грошову допомогу, яку не раз надавав батько Миколи Олександровича [6, 66]. Коли Миколі Олександровичу було 9 років, батько відвіз сина у Новгород, де його вихованням займався гувернер-німець. Через рік Микола Олександрович потрапляє м. Верро у Ліфляндію у відомий навчальний заклад Креммера, де він пробув 2 роки (1844-1845 рр.) [4, 148]. Щоб підготуватися до вступу у ліцей, Микола Олександрович вступив до Петербурзького пансіону Олександра Яковича Філіппова. Саме в цій людині Корф розгледів ідеал вчителя. Д. Семенов наводить спогади барона Корфа про О.Я. Філіппова, за якими ми бачимо віддану своїй справі людину. Олександр Якович ніколи не набирав більше 30 учнів, бо вважав, що з більшою кількістю він не зможе впоратися; майже день і ніч проводив разом з учнями, а ті дві години вечірніх прогулянок без учнів він використовував для спілкування з батьками. Саме в цей час в цьому закладі М.О. Корф по-справжньому полюбив вчительську справу та став вважати педагогічну професію благородною. Вже тут навколо нього збирались товариші, щоб під його керівництвом готувати уроки, виконувати поставленні завдання чи то послухати роз’яснення складного матеріалу. Це ж продовжувалося і під час навчання у ліцеї, де він навчався протягом 6 років, та закінчив зі срібною медаллю [6, 69]. Після закінчення ліцею Корф вступає на державну службу до Департаменту Міністерства юстиції, та ця справа виявилася не до душі молодому барону і він покидає все та переїздить до свого родинного помістя в селі Нескучному Катеринославської губернії. Тут він одружився з дочкою місцевого поміщика – Марією Михайлівною Клевцовою [4, 149].
Корф М.О. – видатний педагог та новатор у сфері освіти.
З квітня 1867 року починає свою роботу Олександрівська повітова учбова рада, яка була організована бароном Корфом. В цьому ж році Микола Корф починає роботу по організації народної освіти в Олександрівському повіті, втілення якої він планував через відкриття народних шкіл (Систематичний збірник постанов Олександрівського повітового земського зібрання. 1866 - 1899. - Олександрівськ, 1900. - ст. 699.). Слід відмітити, що на той період освіта для народу фактично повністю була відсутньою, тому баронові прийшлося бути першопрохідцем в організації цієї дуже важливої справи.
З квітня 1867 року починає свою роботу Олександрівська повітова учбова рада, яка була організована бароном Корфом. В цьому ж році Микола Корф починає роботу по організації народної освіти в Олександрівському повіті, втілення якої він планував через відкриття народних шкіл (Систематичний збірник постанов Олександрівського повітового земського зібрання. 1866 - 1899. - Олександрівськ, 1900. - ст. 699.). Слід відмітити, що на той період освіта для народу фактично повністю була відсутньою, тому баронові прийшлося бути першопрохідцем в організації цієї дуже важливої справи.
Лише титанічні зусилля та кипуча енергія барона Корфа не дозволили справі народної освіти завершитись повним фіаско. Не маючі коштів для втілення своїх ідей (варто помітити, що Олександрівське повітове земство виділило на розвиток народної освіти мізерну суму 800 карбованців), Микола Олександрович своє захоплення справою та впевненість у кінцевому успіху зміг використати для рішення цієї проблеми. Під його впливом місцеві поміщики, захоплені ідеєю зближення з колишніми кріпаками, з радістю ставали опікунами шкіл та витрачали на це не тільки власний час, а й гроші. Крім цього, найближчим часом, і сільські общини почали надавати допомогу народній освіті.
Вирішуючи організаційні та фінансові проблеми, Корф не залишає без своєї уваги не менш важливе кадрове питання. Він запрошував здібних молодих людей на посаду вчителя та особисто займався їх підготовкою до педагогічної діяльності. Важливим моментом у підготовці педагогічних кадрів була організація бароном Корфом учительських з’їздів, на яких майбутні педагоги ділилися досвітом, проводили показні уроки, знайомилися з передовими досягненнями педагогічної думки. З приводу цих з’їздів, видатний діяч початкової освіти Бунаков писав: ”Довольно упомянуть об известных съездах на юге, которые были организованы бароном Корфом, который чудесно организовал школу в своем Александровском уезде. Никакая учительская семинария, управляемая чиновниками, не может дать рабочим школы того, что давали эти съезды, которые возбуждали в них энергию, вдохновение и учительское творчество”. (Отчет члена Александровского уездного училищного Совета барона Н. А. Корфа за 1869 – 1870 учебный год. – Екатеринослав, 1870, стр. 7 – 10.).
З початком земської реформи Микола Корф проявив себе здібним публіцистом. Його напрацювання з питань покращення економічного становища селянства, судової реформи, суспільного самоврядування, шкільної справи та народної освіти, друкувались у провідних періодичних виданнях країни, серед яких були: ”Санкт-Петербургские сведения”, ”Вестник Европы”, ”Народная школа” та інші. Крім того, для притягнення уваги суспільства до проблем народної освіти, він починає публікацію «Звітів Олександрівської учбової ради» (Отчет члена Александровского уездного училищного Совета барона Н. А. Корфа за 1869 – 1870 учебный год. – Екатеринослав, 1870, стр. 7 – 10.).
В 1880 році Микола Олександрович Корф повернувся в Росію та з притаманним йому ентузіазмом знову взявся за педагогічні справи. Він активно зайнявся проблемою відкриття недільних («повторювальних») шкіл для дорослих, відкривши у себе на малій Батьківщині дві подібні школи. В 1881 році під керівництвом Миколи Олександровича пройшов з’їзд земських народних вчителів Херсонської губернії в місті Херсон, в ньому прийняли участь близько 250 вчителів з різних губерній імперії. В червні 1883 року барон Корф керував учительським з’їздом в Бердянському повіті, а у вересні цього ж року його було обрано почесним опікуном «Гнедінського ремісничого училища». ( Д. Т. Гнедін. Мої спомини. - “Русское богатство”., кн. 6, 1893, ст. 80.). Але, на жаль, це була остання справа, якою енергійно займався Микола Корф. 13 листопада 1883 року він помер у Харкові «від остаточного життєвого знесилення», як встановили лікарі причину його смерті.
Благодійна діяльність барона Корфа
Найбільша кількість праць стосується ще однієї сторінки життя М.О. Корфа. Більшість з них висвітлюють педагогічну діяльність Корфа, але частково стосуються й елементів доброчинної діяльності барона. Той же Д. Семенов вказував на те, що Корф, побачивши стан сільських шкіл, зрозумів, що треба нагально щось змінювати. Земських коштів для влаштування народної освіти було замало, але Микола Олександрович робив все, що було в його силах. Власним прикладом, гарячим словом на земських зборах та сільських сходах закликав до участі у шкільній справі сільські громади, земських діячів, поміщиків, мирових суддів та мирових посередників [6,73]. За даними з дослідження Г.Л. Кладової, таким чином було зібрано понад дві тисячі карбованців [3, 228]. Г.Л. Кладова пропонує новий погляд на діяльність Корфа. У своїй статі «Благодійники та меценати на Запоріжжі (XIX ст.)» вона наголошує саме на благодійній діяльності барона Корфа. Не шкодував Корф і власних коштів – всі свої прибутки від видання своїх творів він направляв на справу всього свого життя, на народну освіту. Всього таким чином було зібрано понад три тисячі рублів [3, 228].
Дослідники діяльності барона Корфа, серед яких і В. Морозюк, наголошують на такому нововведені барона як вчительські з’їзди, які він часто проводив у своєму домі. У своєму домі він влаштовує справжню вчительську семінарію та сам готує вчителів. Корф сам проводить показові уроки, розповідає про нові методи роботи, складає навчальні програми. Вся ця діяльність проводилася виключно коштом барона та була для нього абсолютно неприбутковою [5, 169]. В. Морозюк показово вказує, що із 9709 руб. 53 коп., що надійшли на рахунок повітової училищної ради, 1647 руб. 23 коп. надійшло від продажу підручників М.О. Корфа [5, 169].
Та не всі були у захваті від діяльності барона Корфа. Так, у 1872 його забалотували великі землевласники та все ж він був обраний гласним від селян. Але згодом, втомившись від постійного нерозуміння, Микола Олександрович покидає не лише посаду, а й батьківщину і переїздить до Женеви [4, 153].
Повернувся Корф на батьківщину 1880 р. Після повернення він одразу взявся до улюбленої справи: він знову займається перевіркою роботи шкіл і знову влаштовує нововведення. За його ініціативи та на його кошти створюються повторювальні недільні школи для повторення та закріплення знань, отриманих у школі.
З іншого боку пропонує нам подивитись на діяльність барона Корфа М.М. Антощак, чия стаття висвітлює внесок барона у розвиток бібліотечної справи. Почавши створювати недільні школи, Микола Олександрович наголошував на тому, що школи не можуть існувати без бібліотек, у тому числі й недільні школи. Першими недільними школами стали Врем’євська та Майорська, що були відкриті восени 1881 року. Саме тут барон і почав роботу над бібліотеками. Першими їх екземплярами стали власні книги барона: Євангеліє від Біблейського товариства, книги від Санкт-Петербурзького комітету грамотності, Московського товариства розповсюдження корисних книг тощо. Багато книг М.О. Корф дарував селянам. Незабаром Времівська бібліотека нараховувала 160 книг, серед яких 140 було пожертвувано бароном.
Влітку 1882 р. була створена і бібліотека при Майорській недільній школі, і створена вона була на власні кошти барона та на пожертвування. Скоро обидві бібліотеки нараховували 683 книги: 383 томи мала Времівська і 300 – Майорська [1, 25].
Тож М.О. Корфа ми можемо по праву назвати не тільки видатним педагогічним діячем та новатором у сфері освіти, але й справжнім благодійником. Благодійництво для нього було не даниною моді, не намаганням отримати певні привілеї – це було справою честі, справжнім вболіванням за долю свого народу. У сучасній літературі саме спостерігаємо поворот до висвітлення благодійницької діяльності барона Корфа. Тобто, якщо раніше наукові праці представляли його тільки як видатного педагога, автора педагогічних книжок, то сьогодні вже з’являються статті, що висвітлюють М.О. Корфа як благодійника, доброчинця у сфері освіти.
Смерть Миколи Олександровича Корфа викликала почуття глибокого печалю та скорботи не тільки у його соратників та однодумців, а навіть і в опонентів. Так, відомий своїми кріпацькими переконаннями публіцист Шульц писав після смерті Корфа: «Барон Корф був рідкісним явищем у нашому світі та в наш час господарювання шахрайства. Він працював все життя без утоми та з переконанням; він не прожив заради своїх розваг жодного дня, не відпочив ні хвилини! І якщо б кожен в своїх переконаннях був би таким фанатиком, як покійний барон Корф , - у скільки б покращилося благополуччя нашої держави!» Наведена вище цитата являється найкращим результатом життя та діяльності нашого знаменитого земляка барона Миколи Олександровича Корфа.
Список використаної літератури
- 1. Антощак М. М. Внесок М.О. Корфа у розвиток бібліотечної справи // Культурологічний вісник. – Запоріжжя, 2005. – Вип. 14. – С. 23 – 28.
- 2. Гордеев Б.В. Н.А. Корф – выдающийся педагог, организатор земских народных школ на юге Украины // Етнокультурні процеси на півдні України: Збірник наукових праць II регіональної наукової конференції 4 – 5 червня 1998р. – С. 40 – 43.
- 3. Кладова Г.Л. Благодійники та меценати на Запоріжжі (XIX ст.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – Запоріжжя: Просвіта, 2009. – Вип. XXV. – С. 229 – 232.
- 4. Микола Корф // Кушніренко І., Жилінський В. Люди Гуляйпільщини. – Запоріжжя, 2004. – С. 148 – 154.
- 5. Морозюк В. Надщерблена доля. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 166 – 177.
- 6. Семенов Д. Барон Николай Александрович Корф // Острогорский В., Семенов Д. Русские педагогические деятели. – Спб. – 1914. – С. 63 – 85.
