Маловідомі фізики

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск

Георгій Гамов

201011~1.JPG


Георгій Гамов (1904—1968) народився в Одесі. Його батько викладав в Одеській гімназії, а дід був командувачем Одеського військового округу. Вищу освіту почав здобувати в Новоросійському університеті, але рівень викладання його не задовольнив, тож він перейшов до Петроградського університету. Університетський курс освоїв за три роки і продовжив навчання в аспірантурі, а 1928 р. поїхав на стажування в Гьоттінгенський університет, де вивчав квантову механіку. В Гьоттінгені зробив перше фізичне відкриття, пов’язане з тунельним ефектом в атомних ядрах. Фізики, які пішли запропонованим Гамовим шляхом, здобули пізніше Нобелівську премію. Після Гьоттінгена Г. Гамов побував у Е. Резерфорда в Кавендиській лабораторії й у Копенгагені у Н. Бора. До Москви повернувся тільки 1930 р. У 1934 р. з дружиною поїхав у Брюссель на науковий конгрес і попросив притулку в США. Після цього НКЗС СРСР перестав видавати закордонні паспорти науковцям, і радянська наука на довгі десятиліття опинилася в ізоляції. Гамов тривалий час викладав фізику в столиці США, а в 1956 р. перейшов в Університет штату Колорадо. До Манхеттенського проекту його не залучили, а в створенні водневої бомби він брав участь з 1949 р. Потім захопився будовою Всесвіту і запропонував теорію Великого вибуху, обѓрунтовану експериментально американськими дослідниками А. Пензіасом і Р. Вільсоном, за що вони одержали 1978 р. Нобелівську премію. У першій половині 50-х рр. захопився біологією і сформулював концепцію генетичного коду. Концепція була підтверджена подальшим розвитком молекулярної генетики. Американські вчені Р. Холлі, Х. Коран і М. Ніренберг пішли в напрямі, підказаному Гамовим, і розшифрували генетичний код, за що одержали 1968 р. Нобелівську премію. Гамов здобув світову славу і як автор науково-популярних книжок про Землю і Всесвіт. У 1970 р. з’явилася його автобіографічна праця «Моя світова лінія: неофіційна біографія», проілюстрована картиною І. Репіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (свій родовід Гамови вели від запорозьких козаків Лебединців).

Олександр Смакула

4смакула.jpg


Олександр СМАКУЛА (1900—1983) народився в селі Доброводи, що неподалік від Збаража, в селянській родині. 1918 р. був мобілізований до лав Української галицької армії. 1922 р. поїхав у Німеччину навчатися в Гьоттінгенському університеті. Працював у Фізичному інституті під керівництвом проф. Роберта Поля. У 1930 р. став керівником оптичної лабораторії в Інституті медичних досліджень у Гейдельберзі. Тут була опрацьована знаменита «формула Смакули»: математичне співвідношення для з’ясування механізмів взаємодії електромагнітного випромінювання з твердими тілами. В 1934 р. почав працювати в фірмі К. Цейса в Ієні. Тут запатентував спосіб поліпшення оптичних приладів, названий «просвітленням оптики»: поверхня лінзи покривалася спеціальним матеріалом, який зменшував контрастність зображення в будь-яких оптичних приладах. У 1946 р. американці вивезли О. Смакулу з Німеччини разом з іншими видатними фізиками та інженерами. Кілька років він працював у форті-лабораторії в штаті Вірджинія, досліджуючи матеріали, що використовувалися у військових приладах нічного бачення. 1951 р. дістав запрошення на посаду професора в Массачусетський технологічний інститут (МТІ) у Бостоні, де заснував лабораторію фізики кристалів. Десятиліття праці в МТІ виявилися найбільш плідними у творчому доробку вченого. Його відкриття обумовили технологічний прорив у цілому ряді напрямків. Зокрема, він винайшов оригінальні технології вирощування кристалів. Дослідження органічних кристалів, якими захопився О. Смакула, дали можливість одержати ефективні технології синтезування вітамінів. У 1962 р. вийшла у світ його фундаментальна монографія «Монокристали: вирощування, виготовлення та застосування». Пізніше вона не раз перевидавалася, 2000 р. була надрукована в Києві. Смакула був дійсним членом НТШ (США) і Товариства українських інженерів в Америці. У 1972 р. взяв участь у Міжнародній конференції з проблем кристалографії, що проходила у Вірменії, після чого йому дозволили побувати в Києві, Тернополі та в рідному селі. В Доброводах відкрито пам’ятник О. Смакулі. Генеральна конференція ЮНЕСКО оголосила 2000 рік Роком Олександра Смакули.


Газета "День" Початок: http://www.day.kiev.ua/292827 Кінець: http://www.day.kiev.ua/293893

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.