Неблагополучні, асоціальні, конфліктні сім'ї та сім'ї соціального ризику. "

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск

Сучасні сім'ї різноманітні, і від того, в якій ро­дині живе дитина, залежить, яким змістом напов­нюється процес формування її особистості. Умовно сім'ї поділяють на благополучні та неблагополучні.

Благополучна сім'я —- сім'я з високим рівнем внутрішньосімейної моральності, духовності, координації та кооперації, взаємної підтримки та взаємодопомо­ги, з раціональними способами розв'язання сімей­них проблем.

Її благополуччя забезпечується гуманністю у взає­минах, умінням членів сім'ї любити і поважати один одного. Для неї характерна висока скоординованість дій під час вирішення внутрішньосімейних проблем, взаємоповага і взаєморозуміння, сформована пози­тивна моральна атмосфера. Дитина почувається рівноправною в сімейному колективі: її люблять, залучають до сімейних справ, водночас враховують її особисті інтереси та потреби. Діти цінують поради батьків, наслідують їхній особистий приклад. У нор­мальній сімейній атмосфері дитина росте доброзич­ливою, гуманною, спокійною та оптимістичною.

Неблагополучною є сім'я, яка через ті чи інші при­чини повністю або частково втратила свої виховні функції. Це спричинює несприятливі умови для ви­ховання дітей.

До неблагополучних належать:

— сім ї, де батьки — алкоголіки, наркомани — ве­дуть аморальний спосіб життя. У таких сім'ях фор­мування особистості дитини спотворюється. Вона народжується слабкою, хворобливою, страждає на нервово-психічні захворювання, росте без турботи, опіки, не має найнеобхіднішого;

— сім ї соціального ризику — це соціальне незахищені сім'ї, які потребують підтримки соціальних служб. Ці сім'ї не можуть повноцінно виконувати свої функції внаслідок складних соціальних умов. Як правило, це малозабезпечені, багатодітні сім'ї, сім'ї, які мають дітей-інвалідів, батьків-інвалідів, а також сім'ї з неповнолітніми матерями;

— сім' ї конфліктні, де постійно відбуваються кон­флікти між батьками, батьками і дітьми. В умовах конфліктної сім'ї дитина набуває негативного дос­віду спілкування, відчуває вороже ставлення батьків один до одного. Вона зневірюється в можливості існу­вання дружніх і довірливих стосунків між людьми. В конфліктній сім'ї дитина не засвоює загальнолюдсь­ких норм та цінностей, у неї формуються супереч­ливі почуття до своїх батьків, а інколи навіть і воро­же ставлення до них. У конфліктній сім'ї через чва­ри між батьками дитина зазнає сильних психологіч­них травм. Якщо конфлікти в сім'ї відбуваються постійно, то вони здатні розхитати нормальну пси­хіку дитини;

— сім' ї асоціальні, члени яких конфліктують з морально-правовими вимогами суспільства, схильні до правопорушень;

— сім' ї неповні, коли дитину виховує один з батьків, переважно мати. Виникають вони здебіль­шого внаслідок розлучення подружжя, смерті одно­го з батьків, позбавлення батьківських прав тощо. У таких сім'ях спілкування з дітьми збіднене, часто вони відчувають труднощі побутового характеру, психологічний дискомфорт, тому нерідко їм не вис­тачає врівноваженості, доброзичливості, натомість діти виявляють надмірну роздратованість, байдужість;

— сім' ї, зовні благополучні — систематично при­пускаються серйозних прорахунків у сімейному ви­хованні через низьку педагогічну культуру та не­освіченість (сім'ї, де стосунки з дітьми є формаль­ними; відсутня єдність у вимогах до дитини, наявні бездоглядність, надмірна батьківська любов або су­ворість у вихованні, застосовуються фізичні пока­рання тощо).

Захистити дітей від сімейного неблагополуччя може система регулювання сімейного виховання. Організацію допомоги батькам, якщо вони мають бажання нею скористатися, здійснюють учитель і школа на основі формування стосунків співпраці, взаємодопомоги, взаєморозуміння.

Принципи роботи з неблагополучними сім'ями

1. Не звинувачувати сім'ю.

2. Здійснювати індивідуальний підхід.

3. Підтримувати постійний контакт із сім'єю впро­довж тривалого часу

4. Правильно будувати взаємини між сім'єю та вчителем.

5. Поважати членів сім'ї.

6. Орієнтуватися на позитивний потенціал сім'ї, на її здатність до самовдосконалення.

7. Гнучко залучати широкий спектр методів і прийомів у роботі вчителя-вихователя.

Процес налагодження взаємодії з батьками ефек­тивний за дотримання педагогом психолого-педагогічних правил. До них належать:

— використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків. У спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може спровоку­вати образи, роздратування. Нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі;

— педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім' ї,. Класний керівник — особа офіційна, але за специфікою своєї роботи може стати свідком стосунків, які приховуються від сто­ронніх. Якою б не здавалася йому сім'я, учитель повинен бути тактовним, ввічливим, інформацію про сім'ю використовувати лише для допомоги батькам у вихованні дитини;

— життєстверджувальний, мажорний настрій при вирішенні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості. Формування особистості дитини передбачає подо­лання труднощів, протиріч у її житті. Важливо, щоб це сприймалося як вияв закономірностей розвитку (нерівномірність, стрибкоподібний характер, причинно-наслідкова зумовленість, вибіркове ставлення дитини до виховних впливів), тоді складнощі, про­тиріччя, несподівані результати не викликатимуть розгубленості у педагога.

Народна педагогіка

«Удома й стіни допомагають», «Скрізь добре, але вдома найкраще», «Нащо клад, коли в сім'ї лад» (ро­динне тепло); «Як батьки дружненькі, то й діти чем­ненькі», «Хороші діти — це честь батька й матері» (вихователь).

Джерело: [1]

--Elena Kosenko 00:04, 2 сентября 2012 (EEST)

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.