Олександр Георгійович Івченко

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск

Олександр Георгійович Івченко— радянський авіаконструктор; член АН УРСР; керівник розробки поршневих, пізніше турбореактивних двигунів для багатьох типів літаків.


23 листопада 2003 року виповнилося 100 років від дня народження академіка Івченка О.Г., і вражає те, що ця дата майже збігається зі століттям світової авіації, зі століттям, що відділяє нас від перших польотів братів Райт. Проте сам Олександр Георгійович прожив досить мало: влітку 1968 року його звалив інфаркт. У чому ж феномен цієї людини, яка багато зробила для того, щоб і Україна стала авіаційною державою? Олександр Івченко народився 23 листопада 1903 року у Великому Токмаку, Запорізької області, в сім’ї робітника-ливарника Георгія Івченка. В 1930 вступив до механіко-машинобудівного інституту в Харкові (нині Харківський політехнічний інститут). В 1935 році отримав диплом інженера з двигунів внутрішнього згорання й був направлений на моторобудівний завод № 29 ім. П.Баранова в Запоріжжі (попередник нинішнього об'єднання «Мотор Січ»). 15 грудня 1938 року В. Чкалов зазнав аварії на винищувачі І-180 мотором М-87, виготовленим у Запоріжжі. І хоча довели, що причиною катастрофи був не мотор, випускати його перестали. Сталін, який безпосередньо займався розвитком бойової авіації, поставив перед заводом завдання: створити досконалішу модифікацію цього двигуна — М-88. Робота велася під керівництвом конструктора Туманського, до відділу якого й потрапив Івченко. Маючи необхідну потужність, М-88 відстає в ресурсі: 100 годин, тоді як потрібно принаймні 250.1 ось Івченко спільно з колегами придумав пристрій, який з допомогою відцентрових сил викидав у процесі роботи мотора накопичений бруд. Це підвищило довговічність двигуна. Двигун пішов у серію. Під час другої світової війни саме на цих надійних моторах ескадрилья радянських бомбардувальників під командуванням полковника Преображенського бомбила Берлін в серпні 1941 року. Завод, де Івченко вже був заступником головного конструктора, евакуювали до Омська. Добу за добою Олександр Георгійович та його дружина Парасковія Михайлівна, інженер-ливарник, проводили у холодних цехах. На той час Івченко вже мав трьох дочок. 7 січня 1942 року, лише через чотири місяця після початку розгортання заводу, Омськ доповідає Москві про виготовлення першого двигуна М-88. Потім заводу доручають виробництво іншого надзвичайно важливого двигуна для військової авіації — АШ 82 ФН. Усього за період війни бригади заводу виготовлять понад 10 тисяч двигунів М-88 Б і понад 17 тисяч двигунів АШ-82 ФН. «Веде» цей чудовий двигун для червонозоряних крилатих машин О.Івченко. До речі, що вражає, але саме в лихоліття, днями й ночами працюючи над випуском моторів для війни, Олександр Георгійович спроектував двигуни й для мирних машин.5 травня 1945 року наказом Наркому авіаційної промисловості при заводі № 478 у Запоріжжі створюють дослідно-конструкторське бюро на чолі з О. Івченком. На початку 1946 року запрацював двигун М-26, а в 1947 вік пройшов державні випробування. Йому, а також усім наступним двигунам ОКБ постановою уряду стали присвоювати індекс «АІ». В червні 1948-го Івченка, Лотарьова та Анашкіна нагородили Державною премією СРСР за створення двигуна АГ26 В. Показово, що двигун удосконалювався й далі, і на 1958 р. його ресурс було збільшено до 700 годин. З появою газотурбінних двигунів відбуваються зміни й у Запоріжжі. Бюро Івченка починає співпрацювати з куйбишевським бюро Кузнєцова, яке створювало газотурбінний двигун НК-12 для військового літака Ту-95, який став прообразом пасажирського Ту-114. Мотор розвиває небачену потужність — 12000 к.с, але для нього потрібний турбостартер, який запускає основний газотурбінний двигун. Колектив Івченка у стислі терміни створив цей принципово новий двигун — ТС-12. Потім доопрацьовується газотурбінний ТВ-2 для літака конструкції Антонова Ан-8. А в середині 1950 починається конкурсне змагання між куйбишевським і запорізьким конструкторськими бюро зі створення двигунів нового типу для літаків Ан-10, Ан-12 і Іл-18. Перемагає А1-20. Двигуни розроблені КБ Івченка використовувалися також на літаках Як-40 і Ан-24. Олександр Івченко спільно з Володимиром Лотарьовим створили перший радянський двигун для вертольотів — АІ-26 ГР. Двигуни розроблені КБ Івченка були встановлені на вертольотах Ка-10, Ка-15, Ка-18. Ці шедеври моторобудування на тривалий час стають основною продукцією моторного заводу не лише в Запоріжжі, а й у Пермі, а бюро Івченка отримує союзний статус. В 1960 р. за створення літака Іл-18 і двигуна до нього АІ-20 Іллюшина та його соратників, генерального конструктора Івченка і працівників його бюро Лотарьова, Пантелєєва, Зленка й Шведченка нагородили Ленінською премією. Олександр Георгійович розробив також бензопилу «Дружба». Модифікації двигунів серії АІ використовувалися на суднах з підводними крилами, для перекачування нафти та газу, при гасінні пожеж. Вочевидь, треба мати якийсь особливий сплав інтелектуальних і душевних якостей, щоб через десятиріччя не щезнути з пам’яті й щоб слід цей животворив. Такою людиною був Олександр Георгійович. Асоціація Союз авіадвигунів СНД (АССАД) оголосила 2003-й роком Олександра Івченка, а на міжнародному авіасалоні МАКС-2003 у м. Жуковському пройшов день О.Івченко. Прожити життя недаремно…Ці слова – про нього.

Інформація надана працівником краєзнавчого музею Сухоруковою Л.В., за адресою м.Токмак, вул.Революційна 4

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.