Пономаренко Володимир Олександрович - генератор ідей у вивченні Людського фактору

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск
Пономаренко Володимир Олександрович

Он садился на пузо, но не ползал на нем
В.Висоцький

«Я живу для людей и все, что могу, отдаю людям. В этом смысл и честь моей жизни», – так сказати про себе може не кожен, навіть великий вчений. Але підтвердженням цих cлів є біографія Володимира Олександровича Пономаренка, півстоліття його науково-дослідницької, експериментальної, випробувальної роботи в галузі авіаційної психології, його багатостраждальні труди, оформлені у статті та книги, і те особисте, що не фіксується ніякими приборами, не передається словами, але проникає в душу тих, хто читає його своєрідні твори.

Дуже дивно поводиться людська доля й будується життя, поки людина не почне керувати ними сама.

Почесний Президент Міжнародної академії проблем людини в авіації та космонавтиці, Заслужений діяч науки РФ, професор психології льотного труда, доктор медичних наук, академік Російської академії освіти, генерал-майор медичної служби Пономаренко Володимир Олександрович народився 3 січня 1933 року в Мелітополі, але до 1947 року жив у радгоспі. Ходив до школи 6 км. Навчались, сидячи на підлозі, світлом служив гніт у гільзі снаряду. Переніс голод, холод, педикульоз. У 1942 році під час окупації півроку скитався бездоглядним (село Спіцівка, Ставропольський край). Додому повернулись у 1944 році.
Ліворуч друг Леонід Орлов,студенти ІІ курсу, 1951 рік
У 1950 році закінчив школу робочої молоді м. Мелітополя. У шкільні роки відвідував драматичний гурток при Палаці Піонерів м.Мелітополя, мріяв стати актором і таки вступив у ВДІК, але за слізним проханням матері забрав документи й витримав конкурсні екзамени (9 чоловік на місце) до Другого Медичного інституту ім. Сталіна в Москві. Навчався на стипендію (без трійок), але в 1954 році життя різко змінилось, коли Володимира призвали до армії й направили для продовження навчання на спеціальний секретний військово-медичний факультет з авіаційної медицини при Саратовському медінституті, який він закінчив у 1956 році зі званням лейтенанта медичної служби. Бачив своє покликання в хірургії, але отримав диплом авіаційного лікаря й був направлений у 382 винищувальний полк ППО (станція Ханкала).Там у період 1956 – 1962 р.р. проходив службу на медичних посадах. За цей час його двічі намагалися позбавити партбілета за нерозуміння політики М.С. Хрущова відносно армії. Одночасно представили до ордена «Червоної Зірки», достроково присвоїли звання «майора». Але головне в тому, що саме там він зрозумів: льотчикам потрібен лікар лише для проходження льотної комісії раз на рік. Тоді він вирішив вивчити льотну професію. Написав листа міністру оборони Р.Маліновському, і той дозволив йому проводити наукові дослідження в повітрі. Таким чином Пономаренко В.А. став першим лікарем, який міг спостерігати за пілотами безпосередньо в небі.
Фото Куксіна Сергія

– Я пытался узнать, почему авиаторы делают ошибки. И ко мне, как к профессору "кислых щей", стали прислушиваться командиры. Посоветовали развиваться дальше, а тут пришла бумага с приглашением в адъюнктуру. Я приехал, на одно место было 11 претендентов. Я подал свой научный труд, но на моей первой диссертации написали "Рябой кобылы сон". А я продолжал гнуть свою линию: вводил пилотов в состояние переживания опасной ситуации, ведь любая наука требует доказательств, моделировал опасность, о которой мне рассказывали летчики. Сам провел за штурвалом 18 лет.

З 1962 року працював у Державному науково-дослідницькому випробувальному інституті МО РФ (авіаційної та космічної медицини), у якому пройшов шлях від ад’юнкта до Начальника інституту (1985 – 1992 р.р.). У 1965 році захистив кандидатську дисертацію «Роль личного фактора в аварийных ситуациях с благополучным исходом». У 1974 році захистив докторську дисертацію «Теоретико-экспериментальное исследование надежности человека в опасной профессии». З 1981 року – професор психології труда, з 1990 року академік Російської академії освіти. Зараз продовжує працювати в тому самому інституті на посаді головного наукового співробітника.

Засновник наукової школи, до рекомендацій якого прислуховуються як самі льотчики, так і творці авіаційної техніки

Основні напрямки робіт академіка Пономаренка В.О.: розробка теорії людського фактора в інтересах підвищення надійності людини в небезпечних професіях; створення науково-ергономічного супроводу авіаційно-космічної техніки з урахуванням фізіолого-гігієнічних вимог, психофізіології функціональних систем та стану здоров’я; концепція про небезпечні професії; концепція професійного здоров’я. Під його керівництвом були розроблені методи діагностики психофізіологічних резервів, каталог загроз здоров’я, методи та апаратура відновлювальної медицини для спеціальних госпіталів. Створені експертно-консультативні системи , визначені кількісні залежності між загрозами й функціональними порушеннями. Приймав активну участь у розробці концепції «Здоров’я здорової людини» під керівництвом академіка РАМН О.М. Розумова, у створенні кафедри відновлювальної медицини ММА ім. І.М. Сеченова, у підготовці низки державних документів. Опублікував більше ніж 500 статей , навчальних посібників, навчальних кінофільмів. З проблем відновлювальної медицини опубліковано більш ніж 30 статей, випущено 20 монографій. Ним створена наукова база для нового напрямку психологічної науки – психологія формування професіонала небезпечної професії, розроблена система психолого-педагогічного впливу для розвитку професійно важливих якостей курсантів льотних училищ. Упроваджено у навчальний процес більш ніж 30 навчальних посібників та кінокурс з 10 фільмів «Психологія льотного труда». Під його керівництвом підготовлено більш ніж 30 кандедатів наук та 10 докторів наук у галузі психології, ергономіки, біології, медицини, системотехніки та інформатики. Наукові відкриття, зроблені Пономаренком В.О в галузі ергономіки літака та льотної психології, підтверджені ним експериментально, були враховані військовими конструкторами при створенні кабін літаків Су-24, МіГ-29. Це дозволило у свій час цим машинам стати кращими у світі.

Космічні лоцмани

Імена Гагаріна, Титова, Леонова відомі всьому світу. Але їх польоти стали реальністю завдяки титанічній роботі «наземних космонавтів», випробувачів техніки й меж людських можливостей. Ризикуючи собою на землі, вони довели можливість польотів у космос, але слава першопрохідників їм не досталася. У них інша доля, вони випробувачі – космічні лоцмани.

Кадр із документального фільму "Космічні лоцмани"
Не можливо повірити, але перший крок до виходу людини на навколоземну орбіту було зроблено у 1949 році. Назва теми до розробки якої радянські вчені приступили у той далекий рік навивало тугу: «Фізіологічно-гігієничне обґрунтування польоту в особливих умовах». У той час слово «космос» ще не зважувались вимовити в голос. Що відбувалося за парканом секретного наукового центру знало не багато, лише посвяченим у тайну космічного проекту було відомо навіщо потрібні небезпечні експерименти над живими людьми. Дозвіл проводити випробування на виживання людини в екстремальних умовах було дано особисто Сталіним. Більше ніхто в країні не мав такого права. І більш ніде у світі не було такого наукового закладу спроможного вирішувати такі складні завдання. «Здесь не было удовлетворения любопытства за государственный счет. Знаете, как в науке говорят. Здесь все испытания были проведены на себе: сначала на микробах, потом на животных, потом на себе, врачи, прежде всего, потом уже с участием добровольцев». – згадував пізніше Пономаренко В.О. Випробування запасу міцності тіла людини, ударні перевантаження, виживання в умовах низьких температур – все це випробувачі робили для того, щоб ті хто піде за ними були готові до будь-яких ускладнень, які можуть виникнути на навколоземній орбіті.

Основні наукові труди

Його основні труди корінним чином змінили погляд на Людський фактор в авіації й дозволили розглядати його у дзеркалі майбутнього. Вони стали довідниковими книгами льотного складу, конструкторів повітряних суден, вчених у галузі проблем Людського фактора, авіаційних лікарів, психологів: «Практическая психология. Проблемы психологии труда» (1994), «Страна Авиация: черное и белое» (1995), «Новые концепции охраны и восстановления здоровья здорового человека в трудовой деятельности» (1997), «Безопасность полета – боль авиации», «Авиация. Человек. Дух» (2000) http://www.ozon.ru/context/detail/id/3736601/, «Созидательная психология» (2000), «Размышление о здоровье» (2001), «Психология духовности профессионала» (2004), «Психология человеческого фактора в опасной профессии» (2004), «В Слове – позиция» (2006), «Профессия психолог труда» (2007) http://www.ozon.ru/context/detail/id/3663362/, «Учение об иллюзиях полета. Основы авиационной делитологии» (2007) http://www.ozon.ru/context/detail/id/3736601/, «Теория и практика психологического обеспечения летного труда» тощо.
Пономаренко 10.jpg

Нагороди

Його видатні заслуги в галузі авіаційної медицини, психології, педагогіки відзначені багатьма державними нагородами: орденами «Червоної зірки», «За службу Батьківщині в Збройних Силах» ІІ і ІІІ ступенів, 15 медалями, присвоєне високе звання «Заслужений діяч науки РФ», присуджені премії Ради міністрів РСРС і Уряду РФ.

Дружина Валентина Михайлівна. Фото Крилова Сергія, 2008 рік
Робочий кабінет Пономаренка В.О. Ліворуч син Костянтин, праворуч син Андрій, 2004 рік
Фото Крилова Сергія, 2008 рік
Родина велика – усі авіатори

Разом з дружиною Валентиною Михайлівною, лікарем за професією, прожив 56 років. Старший син Андрій, інженер-конструктор у ОКБ ім. А.І. Мікояна, підготував до захисту докторську дисертацію. Молодший син Костянтин – полковник, лікар, кандидат медичних наук. У родині онуки, онучки та правнук. Усі авіатори.

Випускник Палацу піонерів м.Мелітополя

21 – 24 жовтня 2008 року Пономаренко В.О. приїздив до нашого міста на святкування 65-ої річниці визволення Мелітополя від німецько-фашистських загарбників. Під час візиту до Мелітополя Пономаренко В.О. завітав до Палацу творчості дітей та юнацтва.

Старші вихованці Палацу із зацікавленістю слухали спогади одного з перших випускників про те, як він із задоволенням відвідував драматичний гурток, як їхав до Москви, маючи тверді наміри, щоб не сталося, вступити до інституту кінематографії (ВДІК), який йому порекомендував керівник драматичного гуртка. – Я поступил, но в последствии понял, что это не мое, да и мама настояла забрать документы. Единственное, за что я благодарен ВГИКу, – меня научили правильной речи. Ведь раньше я говорил «галихфэ» и «фатит». Музиканти оркестру народних інструментів підготували для почесного гостя концертну програму. Володимир Олександрович також не залишив вихованців без подарунків.

Фото Крилова Сергія, 2010 рік
Ліворуч мер Мелітополя Вальтер Сергій Георгійович. Фото Крилова Сергія, 23.10.2010
Почесний Громадянин Мелітополя

Рішенням міської ради ветеранів на сесії міськвиконкому генерал-майора у відставці Пономаренка Володимира Олександровича, який жив у Мелітополі в післявоєнні роки, було присвоєне звання "Почесний Громадянин Мелітополя". Посвідчення вручив мер Вальтер Сергій Георгійович 23 жовтня 2010 року під час урочистого мітингу з нагоди святкування 67-ої річниці визволення Мелітополя від німецько-фашистських загарбників. У своїй промові з подякою до мешканців Мелітополя Володимир Олександрович сказав: «Господи, я родился там, где надо было родиться» http://video.mail.ru/mail/anzhelina.kovalenko/6/


«Я уезжаю в Москву, а снится мне будет мой родной Мелитополь...»


Література

1. Пономаренко В.А. Профессия - психолог труда /Пономаренко В.А.- М.: Изд-во "Институт психологии РАН", 2007. - 400 с. (Достижения в психологии) 2. Ученому с мировым именем В.А.Пономаренко 75 лет. Журнал "Вестник" МНАПЧАК №1(27),2008 г. Труды Международной Академии проблем Человека в авиации и космонавтике.

Електронні ресурси

1. Российская академия образования. Режим доступа:http://raop.ru/index.php?id=161

2. Психология. Журнал Высшей школы экономики. 2007.Т.4,.С.64-74. С верой в науки о человеке. В.А. Пономаренко Режим доступа к журналу:https://www.hse.ru/data/2010/05/05/1216441028/Ponomarenko_4-04pp64-74.pdf

3. Государственная летная академия Украины. Где можно научиться летать на самолете, как стать пилотом... Режим доступа:http://www.glau.kr.ua/structure/mnapchak/

4. Журнал "Вопросы психологии" в тридцатилетнем ресурсе (1980 -2009г.г.). К 60-летию В.А. Пономаренко. Режим доступа к журналу:http://www.voppsy.ru/issues/1993/931/931121.htm

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.