Презентація "На рубежі часів" учасника Супрун Анастасії Олексіївни

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск

Назва презентації:"На рубежі століть"

Автор: Супрун Анастасія Олексіївна

Предмет: українська література

Клас: 11

Тема: Творчість Миколи Хвильового

Тема уроку: Тематичне й стильове розмаїття прози М. Хвильового. “Я (Романтика)”— новела про добро і зло в житті та в душі. Проблема внутрішнього роздвоєння людини між гуманізмом і обов’язком.

Презентація "На рубежі століть

Обсяг презентації: 15 слайдів

Слайд 2 У переломні епохи, коли вирішується доля народу, хтось із митців бере на себе головну роль: осмислити, що відбувається, пояснити суть подій і повести націю на боротьбу за право жити. У 20-і роки ХХ століття таким лідером став Микола Хвильовий. «Шукання Хвильового почалися там, де урвалися шукання Коцюбинського,» - так писав про нього М.Рильський, назвавши його «революціонером з голови до п’ят»

В трактаті «Україна чи Малоросія» Хвильовий писав, що «…незалежна Україна не тому, що цього хочемо ми, комуністи, а тому, що цього вимагає залізна і непереможна воля історичних законів»

Слайд 3. Переломна фаза в житті людства – революція. Вона відкриває нову еру – омріяне майбутнє. Що треба зробити, щоб прискорено рухатися до «сонячного віку»? На це запитання намагається дати відповідь М.Хвильовий у новелі «Я (Романтика)» (1924р)

Слайд 4. Наскрізний мотив твору – мотив канонади, що посилюється. Час дії - переважно «темна ніч»,. Місце дії - «фантастичний палац». Окремі сцени складаються в епізоди. Контрастні фарби, романтично загострені характеристики, розірвані фрази, короткі речення, інтонаційна навантаженність – все це засоби, що мусять передати високу напругу психіки героя, а ще більшу напругу часу, який творить нову еру справедливості і щастя.

Слайд 5. Головний герой твору – чекіст. Свою сучасність ліричний герой- «Я» сприймає як «бенкет дикої країни». Здається, ще ніколи в літературі слово «людина» не було опущене так низько, як в устах персонажа цього твору.

Ким вважали себе вони, ці члени «чорного трибуналу, ці хижі, безумні істоти, що купалися в людській крові?!» Безумовно, «господарями, що мають право на життя інших. «Я знаю: може спалахнути бунт, і мої вірні агенти ширяють по заулках, і вже нікуди вміщати цей винний і майже невинний обивательський хлам»

Слайд 6.Важлива роль у творі «Я (Романтика)» ліричного відступу, який має прояснити заподіяне у творі.

Це немов вірш у прозі, в якому ліричний герой говорить про дві свої великі любові: «З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія». Це перша його любов, велика і всеохоплююча, що стала його єством: «загірна комуна», тобто далека, вимріяна, до якої ще йти і йти, воювати і воювати, лити і лити кров чисельних жертв. Але там у «загірній комуні», справедливий рай: тихі озера, туман і над усім сяють чистота, доброта, спокій і любов Божої матері – Марії» І друга любов: «воістину моя мати – втілений образ тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків. Моя мати наївність, тиха жура і добрість безмежна»

«Мати каже, що я (її м’ятежний син) зовсім замучив себе…»

Мати, яка всім серцем любить свого єдиного, бунтівливого сина, відчуває»Надходить гроза! І я бачу: в її очах стоять дві хруст альні росинки»

Слайд 7. Ліричний герой вважає себе «чекістом і людиною». Ось перед ним чоловік і жінка, які намагаються розібратись у навколишньому з допомогою релігії. «Мужчина впав на коліна і просив милості. Я з силою штовхнув його ногою – і він розітнувся горілиць… Женщина сказала глухо і мертво: - Слухайте, я мати трьох дітей !...

Я:

-Розстрілять».

Таке обличчя чекіста. «Шість на моїй совісті? За одну ніч «роботи». Ні, це неправда. Шість сотень, шість тисяч, шість мільйонів – тьма на моїй совісті.»

Слайд 8. До матері він ходить, щоб відчувати себе «людиною». Ці відносини для нього, як своєрідний наркотик. Його терзають страхи.

Він так вже впився кро’ю, що мати стала здаватись йому фантомом, а любов’ю до неї – «частина мого власного злочинного «я», якому я даю волю», - злочином перед революцією.

Слайд 9. Кожен персонаж (Тагабат, дегенерат, Андрюша, голова чорного трибуналу) – це втілення певних сил, що формують психологічний світ людини, яка успадкувала первісні інстинкти і водночас здобутки цивілізації.

Найскладніша ділянка душі головного героя новели – та, де поєднується кодекс чекіста і ще не втрачена людська сутність. Беззастережна відданість революції вводить його «в “надзвичайний екстаз”, підіймає намул інстинктів, обеззброює в боротьбі з Тагабатом:

“…це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт і я … - нікчема в його руках, яка віддалася на волю хижої стихії”

Слайд 10. Поставлений перед неминучим вибором між синівським і революційним обов’язком, герой твору робить фатальний вибір:

-“Мамо”?! Ах ти, чортова кукло! Сісі захотів? “Мамо”?! …Ну, ну, тихше, зраднику комуни! Зумій розправитись і з “мамою”, як умів розправлятись з іншими”.

“Потім підвів маузера і нажав спуск на скроню. Як зрізаний колос, похилилася вона на мене” Убивство чекістом власної матері – Марії (ім’я-символ, втілення безмежної доброти і милосердя Богоматері) перепиняє комунарові шлях до омріяного гармонійного суспільства: “Я зупинився серед мертвого степу: - там, в далекій безвісті, невідомо горіли тихі озера загірної комуни”

Слайд 11. Так катастрофічно закінчилося протистояння фанатизму і гуманізму. Сліпа віра в абстрактну ідею, беззастережне служіння їй призводить до знищення одвічних загальнолюдських ідеалів, зречення всього людського, руйнування особи.

Твір присвячено «Цвітові яблуні» М.Коцюбинського, в якому класик показав жорстоку долю творця, котрий навіть із власної драми – смерті маленької донечки, робить матеріал для твору. Він наче роздвоюється на вбитого горем батька і митця – спостерігача, з чітким поглядом і гострою пам’яттю, який навіть у такий момент накопичує «матеріал» для майбутніх творів.

Слайд 12. Микола Хвильовий – романтик революції. Його приваблювали яскраві, небуденні події, які багато в чому визначають долю людства. Тому цілком природно, що у центрі його уваги опинилися революція 1917 р. і кривава громадянська війна.

Микола Жулинський писав про нього “Наділений чутливою інтуїцією, письменник гарячково шукає виходу із катастрофічної ситуації, породженої наростаючою хвилею репресій, вимиранням мільйонів українських селян, поширенням недовіри і підозри в суспільстві. Шукає і не знаходить. Бо не бачить виходу з цієї ідеологічної пастки, в яку він, комуніст, потрапив, натхненно довірившись гуманістичним ідеалам Революції”

Слайд 13. Він свято вірив у можливість рідкісного шлюбу, у можливість неймовірного єднання. Він вірив, що вільна, незалежна суверенна держава Україна, яку він виборював усією суттю, усім життям, може бути пошлюблена з червоним, справжнім, непідробним, справді ленінським комунізмом. Україна і комунізм – ось його найбільша вина перед сталінщиною, перед Тагабатом, якому треба було, щоб Хвильовий стріляв у Матір, у Марію, в Україну.

Хвильовий стрелив собі у скроню – тобто вистрилив у сталінщину, у Тагабата…саме в такий парадоксальний, неймовірний спосіб цілячись через приціл власної неймовірної таємничої голови, залюбленої у загірні комуни.

Слайд 14. “Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється і нас усіх хвилює, п’янить і непокоїть, дратує, знесилює і полонить. Аскет і фанатик, жорстокий до себе і до інших, хоробливо вражений і гордий, недоторканний і суворий, а часом – ніжний і сором’язливий, химерний характерник, залюблений у слово, у форму “мрійник”

В.Коряк

Слайд 15 Використані малюнки:

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.