Результаты исследования учащихся в учебном проекте "Інформація"
Материал из ЗапоВики
Содержание |
Название проекта
Інформація
Авторы и участники проекта
Розмовляє: Гугля Ярослав, учень 9-а класу
Задає питання (ведучий), Григор'єв Павло, учень 9-а кл
Склали реферат: учні 9-а класу Пацуля Вікторія, Гужва Артем, Аларікі Фатіма, Бак Павло.
Тема исследования группы
Майбутнє поруч - як гіпотеза стає рельністю
Кодування інформації в біокомп'ютерах.
Проблемный вопрос (вопрос для исследования)
А може комп'ютер розпізнавати запахи?
Гипотеза исследования
Професор Найджел Шедболт, президент Британського комп’ютерного товариства й викладач кафедри штучного інтелекту Університету Саутгемптона, говорить: «Через двадцять років можна буде зробити високоякісний цифровий відеозапис усіх подій життя людини. Це не питання того, чи може це статися, це вже відбувається».
Цели исследования
1.Проаналізувати відомості в журналах, газетах по питанню випуску комп’ютерів, які розпізнають запахи.
2.Проаналізувати Інтернет-ресурси з повідомленням про випуски біокомп'ютерів.
3.Виявити різницю між неживим і живим (комп’ютером і людиною)
Результаты исследования
Щоб комп'ютер розпізнавав запахи, повинен бути ніс. А чи існує штучний ніс?
Італійські вчені, зайняті у сфері оборонної промисловості, завершують роботу над «штучним носом», який зможе відчувати будь-яку небезпечну і вибухову речовину. Начальник відділу досліджень генерального секретаріату оборони адмірал Лучо Аккардо розповів, що роботи в цьому напрямі просуваються вдало і наближаються до завершення. У результаті з’явиться сенсор, так званий штучний ніс, здатний на відстані 200 метрів розпізнавати «запахи» будь-яких мін і зарядів, повідомляє РІА «Новости». «Насамперед цими приладами ми обладнаємо всі наші військово-транспортні засоби, які рухаються зі швидкістю 40 і більше кілометрів за годину. І якщо десь у радіусі 200 метрів буде схована міна, то «штучний ніс» негайно попередить про це водія, — сказав адмірал. — Щойно прилад остаточно доопрацюють, їм можна буде оснащувати не лише військову, але й цивільну техніку, оскільки «штучний ніс» може розпізнавати будь-які небезпечні речовини».
А чи відомо в історії розвитку людства, випадки використання так званих «штучних носів»?
Всі речовини й матеріали, що нас оточують записують і несуть інформацію щодо зовнішнього впливу на них. Теоретично можна розшифрувати люби дії, що відбувались в присутності багатьох предметів, які подібно «чорному ящику» у літаку все можуть розкрити за допомогою комплексних фізико-хімічних досліджень та системного аналізу результатів. Прикладом впровадження наукової продукції з такими властивостями є використання під час американсько-в'єтнамської війни мін і вибухівок, що відповідно реагували під час приближення своїх вояків вони не реагували і вибухали у разі приближення в'єтнамців. Багато згинуло дослідників під час розкриття цього секрету, який мав конструкцію мініатюрного спектрометра, що розпізнавав на рівні вторинної електронної емісії «букет» запахів на відстані до 5 м і у разі подібності замикав електричний ланцюг.
Тобто, комп'ютер поступово стає живим, розумною істотою! Але процесор нічого не вміє, крім елементарних арифметичних і логічних операцій, і на цьому побудовані всі ті комп'ютерні дива, які ми спостерігаємо сьогодні. Ідея використання бактерій замість традиційних мікросхем здається абсолютно неймовірною і недосяжною. Як це, за допомогою якихось мікробів, можна складати і віднімати цифри, набирати тексти, створювати рекламні відеоролики, з'ясовувати, чи є вільні місця на найближчий поїзд і т.д.?
Твердження про неможливість створення біокомп'ютерів в найближчому столітті спростовує американський хімік Джеймс Хікман, що займається імплантацією нейронів лабораторних щурів в електронні пристрої, який вважає, що біоелектронні технології стануть реальністю через 3-5 років. Так звані ДНК-комп'ютери споживають в мільярди разів менше енергії, ніж звичайні комп'ютери, і, використовуючи трильйони молекул ДНК, можуть одночасно виконувати мільярди операцій. Було підраховано, що приблизно півкілограма молекул ДНК може зберігати інформації більше, ніж пам'ять всіх до цих пір створених комп'ютерів, разом узятих. При цьому молекули повинні зберігатися як суспензія в ємності, що вміщає близько тонни рідини. Виходить такий собі розумний акваріум, який, може пам'ятати все і вся. Потрібен тільки час від часу підживлювати його і стежити за чистотою, щоб він краще вважав.
Області використання біокомп'ютерів, завдяки їх величезному швидкодії та пам'яті, досить великі і навіть екзотичні. Наприклад, на їх базі створюються системи розпізнавання запахів. "Електронні носи" вже знайшли застосування в харчовій промисловості - випускаються мікрохвильові печі, в яких біокомп'ютер визначає ступінь готовності їжі по запаху
Вывод
Ми прийшли до виводу, що вчені – кібернетики в співавторстві з фізиками, хіміками, біологами навчились моделювати окремі нейроні структури. Ними створено «електронний ніс», який може розпізнавати запахи.
На наш погляд, різниця між неживим та живим — в інформаційній складовій: неживому присуща зацикленість, а живому — власна воля. Якщо представники неживої матерії лише «живуть» за чиєюсь програмою, то кожна жива істота, на додаток, має всередині себе програму. Живі істоти теж живуть за програмою, але, маючи власну волю, вони живуть за іншими правилами, — правилами, які враховують їхню волю.
Полезные ресурсы
http://www.day.kiev.ua/178340/ - стаття "Штучний ніс"
http://apd.kpi.ua/science/PhysChemInf.html - Курс «Фізико-хімічна інформатика»
http://nt-creaz.org.ua/_Cris-evol/ - Богдан Рудий, розділ з книги "Криза еволюціонізму", Походження живої матерії, клітини
http://although.ucoz.ua/news/2009-8-29 - «Електронні носи» http://www.osvita.org.ua/ -Освітній портал
Другие документы
1.Патрушев Л.И. Экспрессия генов. — М.,"Наука", 2000 г. 527 с.
2.Гаряев П.П., Македонский С.Н., Леонова Е.А. Биокомпьютер на генетических молекулах как реальность // Информационные технологии. 1997 г. — 5.
3. Лучинин В.В., Мальцев П.П. Биомолекулы как базис информационных систем будущего // Информационные технологии. 1997 г. — 5.
4. Гаряев П.П. Волновой генетический код. — М., 2000 г.
