Рільке Р.М. й Україна

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск

Список литературы???--Dominic28 11:28, 28 апреля 2011 (EEST)

Rilke.jpg

     Під час першої подорожі до Росії Рільке побував у Москві і Петербурзі, де в основному знайомився з російською культурою. Найбільш хвилюючою подією стала для Рільке відвідання Льва Толстого.Друга, триваліша подорож поета охоплювала весну--літо 1900 року. Де він продовжує вивчення російської культури і знову відвідує у  Ясній  Поляні Льва Толстого.

      З Ясної Поляни Рільке їде в Україну, до Києва, де живе близько двох тижнів.Після Києва розпочалося майже двомісячне паломництво Рільке по Україні й по Волзі —знайомство з народною, «глибинною Руссю», її особливим світовідчуванням, яке вабило поета обіцянкою подолати «механічність життя» і відчуженість людини.  Вирушивши Дніпром «в край чудової України», він пливе до Кременчука, а потім поїздом їде до Полтави. Звідти—до навколишніх сіл, щоб «природу і людей з близька побачити».  Ці враження відбилися у віршах « В оцім селі стоїть останній дім…», «Карл ХІІ, король шведський, мчить по Україні», де бачимо характерне для Рільке сприйняття українського пейзажу «під законом вічності», на тлі безмежного часу та простору. Останнім етапом українських мандрів поета був Харків, звідки він повернув на Волгу.

       З глибоким інтересом і любов`ю вивчав поет «давні церкви і собори, в яких багато старих картин і дорогоцінних реліквій». Києво –Печерська лавра згадується в «Книзі годин» у колі безсмертних творінь людства—Венеції, Рима, Флоренції, Пізи й Троїце-Сергієвої лаври. У свідомості поета знову й знову постає образ церкви («Церкви десь на сході»), який у поезії «Ти монастир Господніх ран» чітко набирає форму Києво-Печерської лаври.

      Рільке написав також два оповідання з українського побуту - «Як старий Тимофій умирав співаючи» та «Пісня про правду» (1900 р.). Персонажі цих оповідань ріднить любов до народної української пісні—швець Петро і старий Тимофій дбають, щоб пісня, у якій живе душа народу, не вмерла. Приваблювала Рільке й постать Шевченка. Поет познайомився з творами Кобзаря в російських перекладах, а під час мандрів Україною відвідав його могилу в Каневі.

       У цілому ж подорожі 1899-1900 років стали для Рільке важливим кроком у пізнанні слов’янського світу, в освоєнні його духовних і культурних цінностей. Саме зустріч з Росією і Україною стала для Рільке тим поштовхом, який пробудив у ньому нове відчуття природи, реального світу. Він відчув себе причетним до глибинних джерел буття, могутніх витоків стихійних творчих сил природи. Це та сама «жадоба реального», котра знайшла вираження в подальшій творчості поета. Суть митця—в нерозривному, повному і органічному зв’язку зі світом і речами,-- проголошує Рільке у вірші «Смерть поета»: «Ті люди, що живим поета знали, не відали яким єдиним він / зі світом був: його лицем ставали/ ці води, гори, ниви цих долин».

       Нове світовідчування Рільке, яке він вважав «дарунком Русі», знайшло своє поетичне вираження у «Книзі годин» (1901-1905 рр), яка складається з трьох циклів -«Книги чернечого життя», «Книги прощ» та «Книзі убозтва і смерті». Вона написана від імені «київського ченця» як його молитовне звернення до Бога.

     Поет уже не тікає від суспільства, від міста в природу--він іде туди свідомо, природу він «обожнює», у ній відкриває істину. Власне «Я» відчувається поетом як органічна частка живого космосу, що перебуває у вічному становленні. Повернення на візитку

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.