Село Долинка (Гуляйпільський район, Запорізька область, Україна)

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск
Proekt imya voloshina 31 10 2012.jpg
Село Долинка знаходиться в Гуляйпільському районі Запорізької області. Засновано навесні 1922 року переселенцями із села Кінські Роздори Пологівського району. Жителька села Долинка Бутенко Ера Василівна написала вірш "Поема про моє село".


Мої друзі дорогенькі,


Заждіть-но хвилинку,


Послухайте оповідку


Про нашу Долинку.


Серед рівної долини


В 22-ім році


Виросла красива хата


Якраз на тім боці.


Збудував її бадьорий


Федорченко - дядько,


Ще став жити тут Діденко


І сусід їх – Рябко.


Почали селитись люди


Із Кінських Роздорів,


Полюбили цю долину


І не знали горя.


Добрі води, добрі землі,


Зелені діброви,


Будуть у нас чорноземи,


Воли і корови, -


Так думала вся громада,


Що тут поселилась,


Вже не одне покоління


Отут народилось.


А навколо другі села:


Вітри, Рівний, Копані,


Бабаші – весь край веселий,


Сінокоси запашні.


В добрі й мирі жили люди,


Й думали: так завжди буде…


Сорок перший: в світі грянула війна.


І заплакала тут мати не одна,


І Долинка виряджа своїх синів –


Хліборобів, трактористів, чабанів.


Воювали, не рахували тяжких ран,


Володимир і Петро, Сергій, Іван


Хто в лісах, а хто в болотах полягли,


Та ворожі сили далі не пройшли.


Їх пішло багато – двісті сорок шість,


А загинуло аж сто шістдесят сім,


Повернулось … інвалідів двадцять три,


А всього живих … з медалями усі!


Хто в полоні, хто в Германії були,


Але честь не осквернили, зберегли.


Хто живий, в Долинку рідную прийшли.


швидко участь в відбудові прийняли.


Перемога зі сльозами на очах


Той армійський одяг порохом пропах,


ось до нього приєднався мирний піт,


І трудились добрі люди много літ.


Будувалися будинки, як з води,


Насадилися кругом рясні сади.


клуб і школа, і контора, й дитсадок,


І школярик чимчикує на урок.


І щороку тут пішов рясний врожай,


Обновивсь, розбудувався рідний край.


…Діти воїнів, ті сироти-сини,


Вчились, вивчились… ким стали вже вони!


Постривай , мій добрий друже, знаєш ти,


Що долинці вже сягнули у світи!


Самий перший - той вдовенко, наш Фоменко,


він у Києві працює вже давненько.


Помагав району нашому частенько,


Книг і меблів присилав нам багатенько.


Став міністром – земляків не забуває,


Академіком – у вузі він навчає.


А банкір американський – знав би він,


Що у третьому ряду отой блондин,


що то Бідного Юхима Льоня - син


І відстоює права держави він,


односелець, наш товариш, друг і брат,


Він в ООН – від України дипломат.


Другий син Юхима Бідного - це Толя,


Там не знають: він з Долинки, з Гуляйполя,


Чи в Бразилії, чи в Мексиці – одно,


Він в торговій дипломатії давно.


Є і льотчики, і медики в селі,


Інженери, агрономи, шахтарі,


І військові офіцери, вчителі –


Розлетілися долинці по землі!


А найбільше село наше


Прикрашають люди –


Рядові трудівники.


Тут Леги, Федорченки,


Годжеки, Новохатьки,


Риженки і Галушки,


Поляки, Мелащенки,


І Бевзи й Яковенки,


Кайдаші, Пруси, Ротки,


Діденки, Литвиненки,


І Плясецькі, й Налапки.


Столяренки, Прихідьки,


Марциновські, Скляренки,


Трояни, Ольховики,


Винницькі, Корнієнки,


І Портні,і Донченки.


Сахни й Марусиченко,


Щербахи і Стратії,


Тоцькі, Сєрі, Білаї.


І Письменні й Павленки,


Пащенки й Кирильченки,


Мули, Шили і Маньки,


Латиші і Повстюки,


Стретенці, Михайленки,


Синчили, Угорчуки,


Також Карнаушенки.


Компанійці, Діденки,


Яценки і Стояни,


Кузнєцови, Косміни,


Клунніки, Марусенки,


Мірошниченки, Єни,


Ревуненки й Сахни,


Федоровські і Орли,


Морози, Столяренки,


Романцови, Левченко,


І Лосевські, і Харі,


Халабури, Губарі,


Бондарі, Пилипенки,


Притули, Кириченки.


Слава вам, трудівники!


Хто ранесенько встає,


Хліб до столу подає!

Участник: Rendomkrest


Участник: Марциновська Людмила Олексіївна Автори статті:Марциновська Л.О.,Волошина І.О.

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.