Творчий пошук "Досліджуємо разом",Вільноандріївська ЗОШ І-ІІ ступенів

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск

Фізика в поезіях.

Зібраний з літературних джерел матеріал містить приклади різних фізичних явищ. Якісні задачі, сформульовані на їх основі, дуже цікаві і корисні для розвитку фізичного мислення учнів. Розв’язання таких задач потребує вдумливої і ґрунтованої підготовки, що спонукає учнів до самоосвіти.
Доцільне, доречне і вміле використання літературного матеріалу в навчанні фізики роблять процес пізнання більш емоційним і соковитим в такій мірі, що ні в кого вже не повернеться язик назвати фізику «сухою» наукою. В залежності від мети, яку ставить учитель можна використовувати такі різновиди організації роботи на різних етапах уроку: постановка навчальної проблеми, мотивація навчання, закріплення вивченого матеріалу, узагальнююче повторення, задачі для самостійного розв’язування вдома, складання задач за літературним авторським текстом, збирання цікавих уривків літературних творів і їх використання на уроках-конференціях, у рефератах, тощо.
У позаурочної роботі можливості використання ще більші. Це можуть бути фізичні вечори, усні журнали, конкурси.
Поети й письменники вміють бачити навколишній світ і образно описувати його. У багатьох літературних творах ми зустрічаємося з різними явищами природи в художній уяві автора. Фізик, читаючи такі місця, не може утриматися, щоб не розглянути невеликі уривки з художніх творів як задачі з фізичним змістом. Деякі з них можуть виявитися досить непростими – треба добре подумати, щоб відповісти правильно. Отже, є нагода одночасно насолоджуватися як художніми формами, так і красивими розв’язками. Почнемо з поезії…
У великого Тараса Шевченка є такі рядки:
Вітер з гаєм розмовляє,
Шепче з осокою,
Пливе човен по Дунаю
Один за водою.
Які фізичні задачі можна побачити в цьому вірші? Звичайно, тут можна розглянути різні питання. Мабуть, найцікавішими є такі: перша задача – про вітер. Чому, як точно підмітив поет, «вітер з гаєм розмовляє», а з осокою «шепче»? Відмінність у гучності й частоті звуків. Шум вітру в гаї обумовлений досить інтенсивними по амплітуді коливаннями гілок, листя і навіть стовбурів дерев. Спектр акустичних коливань, які ми при цьому чуємо, досить широкий, і в певній мірі схожий на голоси людей, почуті здалеку. Осока коливається від вітру з меншою амплітудою, тому що має менші розміри в порівнянні з деревами; спектр її акустичних коливань значно вужчий. Тому ці звуки більше нагадують шепіт. Другу задачу можна узагальнити так. Чому течія зносить човен вниз за водою? Якщо човен рухається рівномірно, то це рух за інерцією. Це означає, що рівнодійна всіх сил дорівнює нулю. А вниз за течією він рухається тому, що на початку його руху вниз паралельно течії напрямлена результуюча сил, що діють на човен: сили тяжіння, архімедової сили, сил опору, інше. Розганяючись до певної швидкості, човен зазнає відповідно все більшої дії сил опору води, аж поки сили не компенсують одна одну.
В іншому вірші Шевченко описує захід сонця ввечері:
Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє…
Чорніє поле і гай, і гори,
На синє небо виходять зоря.
Знову в одому вірші дві задачі. Чому ввечері всі предмети поступово втрачають своє забарвлення і стають чорними ? Людське око бачить предмети завдяки тому, що світлові промені, відбившись від них, потрапляють до нас в очі. При заході сонця швидко зменшується освітленість навколишніх предметів, а значить і кількість відбитих променів, що потрапляє в органи зору. Чому зорі не можна бачити вдень? Сонячні промені вдень розсіються в атмосфері Землі, внаслідок чого ми, дивлячись на небо вдень, бачимо це світло, яке значно яскравіше за зірки, і тому «забиває» їх порівняно слабке випромінювання.
В одному з ліричних віршів Лесі Українки є такі слова:
З тихим плескотом на берег
Рине хвилечка перлиста;
Править хтось малим човенцем,
В’ється стежечка злотиста.
Чи знаєте ви назву цього вірша? Вірш називається «Тиша морська». Які оптичні явища тут описані? Перлистою «хвилечка» здається внаслідок відбивання сонячних променів на нерівній поверхні морської води під різними кутами. Маленькі хвильки коливаються, змінюючи кут відбивання променів, і в наше око по черзі потрапляють і зникають відблиски сонячного проміння то від одних, то від інших ділянок морської поверхні, утворюючи золотисту «стежечку».
В іншому вірші Лесі Українки, який називається «У човні» :
Глянь, як хвилі від срібла блищаться!
Глянь, як небо синіє вгорі!
Вабить хвиля на море подасться,
Кличе промінь ясної зорі.
Скільки ліризму в цьому вірші! Але перейдемо до фізики. Чому блищать хвилі, ми вже з’ясували. Інша задача з оптики: чому небо синє? Сонячне біле світло є сумішшю світлових хвиль різних кольорів. Заломлення різних за кольором світлових променів відбувається в атмосфері Землі по - різному(явище дисперсії). В найбільшій мірі розсіються промені синьо-голубої частини спектра. Тому в ясну сонячну погоду небо голубе.
Сніг у віршах різних поетів зустрічається дуже часто. Ось як про нього пише Іван Франко:
Сипле,сипле, сипле сніг.
З неба сірої безодні
Міріадами летять
Ті метелики холодні.
Що сніг холодний – це всім розуміло. Всі знають також, що він білий. Але чому сніг білий? Адже вода і чистий лід прозорі! Сніг білий тому, що складається з дрібненьких крижинок. А всяка подрібнена прозора речовина(наприклад, розтовчене скло або лід) стає непрозорою і білою. Це пояснюється тим, що промені світла, потрапляючи в дрібненькі крупинки прозорої речовини, багаторазово від них відбиваються всередину на їх межі з повітрям(явище повного внутрішнього відбиття). І тільки після цього виходять у повітря під довільними кутами. Результат спостерігається такий же, як при розсіяному відбиванні, при якому поверхні предметів здаються білими. Якщо роздрібненість снігу на маленькі часточки ліквідувати, наприклад, залити сніг водою, то він стає прозорим.
Візьмемо вірш Володимира Сосюри «Білі коні зими десь летять, як громи…»:
Білі коні зими десь летять, як громи,
Б’ють об землю копитами дзвінко.
В’ється довгий їх шлях, і за ними в полях
Мерехтять рій за роєм сніжинки…

Усміхнеться вона, дорога і ясна,
Крізь холодного вітру загрози,
Крізь снігів білу муть – і сади розцвітуть
На вікні під рукою морозу.
Чому сніжинки мерехтять? Зміна положення сніжинок, які летять у повітрі, призводить до того, що світло потрапляє на їх поверхню під різними кутами, відповідно змінюються і кути відбивання. Внаслідок цього світло потрапляє у наші очі в різні моменти часу з різних точок простору і ми бачимо мерехтіння сніжинок.
Яким чином «під рукою морозу» розцвітають «сади» на вікні? Малюнки морозу на вікні – це наслідок росту кристалів льоду на дефектах поверхні скла: тріщинках, піщинках. Це явище називається декоруванням. Суть в тому, що атомам речовини, що кристалізуються, потрібно найменше енергії, щоб займати місця в кристалах на неоднорідностях поверхні. Ці ефекти неоднорідності стають центрами кристалізації води. Ростучі навколо таких центрів, кристали льоду ніби копіюють форму мікродефектів поверхні. Так само на неоднорідностях поверхні властиво конденсуватися рідині з водяної пари, що є в повітрі: роса осідає на мікротріщинах і опуклостях. Замерзаючи, вона перетворюється в матові морозні орнаменти химерних форм.

За матеріалами статті «Фізика в літературних творах» А.С. Бабіна, «Все для вчителя», березень ,2002 р., № 6.
Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.