Творчий пошук «Досліджуємо разом», Пошванюк Алла Іванівна

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск

ФІЗИКА В ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРАХ

І. ФІЗИКА В ПОЕЗІЇ Т.Г.ШЕВЧЕНКО

Вітер з гаєм розмовляє,

Шепче з осокою,

Пливе човен по Дунаю

Один за водою.


Чому вітер з гаєм розмовляє», а з осокою «шепче»?

(Відмінність у гучності й частоті звуків .Шум вітру в гаї обумовлений досить інтенсивними по амплітуді коливаннями листя, гілок і навіть стовбурів дерев. Осока коливається від вітру з меншою амплітудою,тому що має менші розміри в порівнянні з деревами; спектр її акустичних коливань значно вужчий)


Чому течія зносить човен вниз за водою?

(Якщо човен рухається рівномірно, то це рух за інерцією)


Сонце заходить, гори чорніють,

Пташечка тихне, поле німіє,

. . . . . . . . . . .

Чорніє поле і гай, і гори,

На синє небо виходить зоря.


Чому ввечері всі предмети стають чорними?

(Око людини бачить предмети завдяки тому, що світлові промені, відбившись від них, потрапляють до нас в очі. При заході сонця зменшується освітленість, а значить і світла, що попадає в наші очі)


Чому зорі не можна бачити вдень?

(Сонячні промені вдень розсіюються в атмосфері Землі, внаслідок чого ми , дивлячись на небо вдень, бачимо це світло, яке яскравіше за зірки, і тому «забиває» їх порівняно слабке випромінювання )


Зоре моя вечірняя,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою,

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

(з поеми Т.Шевченка «Княжна»)


Як утворюється веселка-райдуга?

(Це оптичне явище в атмосфері, яке пояснюється розкладанням білого природного світла на кольори краплинками води в атмосфері)


ФІЗИКА В ПОЕЗІЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ


З тихим плескотом на берег

Рине хвилечка перлиста;

Править хтось малим човенцем,-

В`ється стежечка злотиста.

(«вірш Л.Українки «Тиша морська»)


Які оптичні явища тут описані?

(Перлистою «хвилечка» здається внаслідок відбивання сонячних променів на нерівній поверхні морської води під різними кутами.)


«Глянь, як хвилі від срібла блищать!

Глянь, як небо синіє вгорі!

Вабить хвиля на море подається,

Кличе промінь ясної зорі»

(вірш «У човні»)


Чому небо синє?

(Сонячне біле світло складне і в атмосфері Землі найбільше розсіюються промені синьо-голубої частини спектра. Тому в ясну сонячну погоду небо голубе)


«Сипле, сипле, сипле сніг.

З неба сірої безодні

Міріадами летять

Ті метелики холодні».

(І. Франко)


Чому сніг білий?

(Сніг складається з дрібненьких крижинок. А всяка подрібнена прозора речовина стає непрозорою і білою)


«Стали дні короткі,

Сонце світить мало,

Ось прийшли морозці

І зима настала».

(вірш І. Сурикова «Зима»)


Чому з настанням зими дні стають коротшими?

(Це пов’язано із зміною нахилу земної осі до площини орбіти в річному обертанні Землі навколо Сонця)


«Білі коні зими десь летять, як громи,

Б`ють об землю копитами дзвінко.

В`ється довгий їх шлях, і за ними в полях

Мерехтять рій за роєм сніжинки.

. . . . . . . . .

Усміхнеться вона, дорога і ясна,

Крізь холодного вітру загрози,

Крізь снігів білу муть – і сади розцвітуть

На вікні під рукою морозу».

(вірш В. Сосюри «Білі коні зими десь летять, як громи…»)


Чому сніжинки мерехтять?

(Зміна положення сніжинок, які летять у повітрі, призводить до того, Що світло потрапляє на їх поверхню під різними кутами, відповідно Змінюються і кути відбивання. Ми бачимо мерехтіння сніжинок)


ІІІ.ФИЗИКА В ПОЭЗИИ РУССКИХ АВТОРОВ


Под голубыми небесами

Великолепными коврами,

Блестя на солнце, снег лежит;

Прозрачный лес один чернеет,

И речка подо льдом блестит


Сколько здесь описано явлений природы?

(Четыре световых явления. Голубизна неба объясняется особенностями дисперсии солнечного света в атмосфере; блеск снега и реки –отражением световых волн; чернота леса зимой издали -поглощением световых волн всех частот, тоесть, цветов)

. . . . . . . . .

Вся комната янтарным блеском

Озарена. Веселым треском

Трещит затопленная печь».

(А.С.Пушкин «Зимнее утро»)


Почему дрова в печи, сгорая трещат? (Треском сопровождается взрыв пузырьков водяного пара, который разрывает влажные волокна древесины)


Движенья нет, - сказал мудрец брадатый.

Другой смолчал и стал пред ним ходить.

Сильнее бы не мог он возразить;

Хвалили все ответ замысловатый.

Но, господа, Забавный случай сей

Другой пример на память мне приводит:

Ведь каждый день пред нами солнце ходит,

Однако ж прав упрямый Галилей.

(А.С.Пушкин «Движенье»)


Почему Галилей был прав, когда говорил о движении Земли вокруг Солнца?


«Метель ей пела песенки:

«Спи, ёлочка, бай – бай»,

Мороз снежком укутывал:

«Смотри, не замерзай!»

(из детской песенки «В лесу родилась ёлочка»)


Почему метель поёт?

(Снежинки рассекают воздух с разными скоростями. Эти колебания воздуха наши органы слуха воспринимают как звуковые)


«Тишайший снегопад –

Дверям обидно хлопать.

Посередине дня

В столице как в селе.

Тишайший снегопад,

Закутавшийся в хлопья,

В обувке пуховой

Проходит по земле».

(Александр Межиров «Снегопад»)


Какое явление природы наблюдается?


«День вечереет, ночь близка,

Длинней с горы ложится тень,

На небе гаснут облака…

Уж поздно. Вечереет день»

(Фёдор Тютчев)


Почему вечером тени стают длинными?

(Уменьшается высота Солнца над горизонтом)


В небе тают облака

И, лучистая на зное,

В искрах катится река,

Словно зеркало стальное.

(Федор Тютчев)


Почему поверхность воды искрится?

(Маленькие волны на поверхности воды образу ют подвижные зайчики-искорки)



И звезды слушают меня,

Лучами радостно играя

(М.Ю.Лермонтов)


На дворах и домах

Снег лежит полотном

И от солнца горит

Разноцветным огнем

(Иван Никитин «Встреча зимы»)


Почему снег бывает разноцветным?


. . . . . . . . .

Нам не стать привыкать,-

Пусть мороз твой тре щит…

(И.Никитин «Встреча зимы»)


Почему мороз трещит?


Лодка чуть колышется,

Одна средь темных вод,

И белый столб от месяца

По зыби к ним идет».

(В.Брюсов «В лодке»)


Почему по зыби идет белый столб от месяца?


На двойном стекле узоры

Начертил мороз,

Шумный день свои дозоры

И гостей унес

(Афанасий Фет)


Эти рельсы, сведенные далью,

Разбежались и брызнули врозь

(А.Просолов)


Почему кажется, что рельсы вдали сходятся?

(Это иллюзия зрения. Чем дальше находится предмет,тем меньше он кажется)


Пушисты ли сосен вершины,

Красив ли наряд на дубах?

И крепко ли скованы льдины

В великих и малых водах?

Идет - по деревьям шагает,

Трещит по замерзлой воде.

И яркое солнце играет

В косматой его бороде

(Н.А.Некрасов «Мороз, красный нос»)


Почему мороз трещит по замерзлой воде?

(Трещат, ломаясь кристаллики льда)


Как понимать выражение: «яркое солнце играет в косматой его бороде»?

(Это световые лучи, многократно отраженные от маленьких кристалликов льда под разными углами)


Мимо бревно суковатое плыло,

Сидя и стоя, и лежа пластом,

Зайцев с десяток спасалось на нем.

«Взял бы я вас – да потопите лодку!»

Жаль их, однако, да жаль и находку –

Я зацепился багром за сучок

И за собою бревно поволок…

(Н.А.Некрасов «Дед Мазай и зайцы»)


Оцените, при каком минимальном объеме колоды зайцы могли бы плыть на ней? Массу зайца приблизительно определить самим.


Но вот, как бы в испуге тени

Бегут по золотым хлебам,

Промчался вихрь – пять-шесть мгновений –

И, навстречу солнечным лучам,

Встают с серебряным карнизом

Чрез все полнеба ворота,

И там, за занавесом сизым,

Сквозит и блеск, и темнота

(Аполлон Майков «Гроза»)


Почему радуга видна на небе в виде дуги?

(Все семь цветов радуги видно под углами от 42 до 51 градуса относительно наблюдателя на фоне небесной полусферы. В результате кону зрения «вырезает» на небе дугу полукруга)


АСТРОНОМИЧЕСКИЕ ЯВЛЕНИЯ В СТИХАХ А.С.ПУШКИНА

И тени легкие редели

Пред неожиданной зарей?

Зачем ты, месяц, укатился

И в небе светлом утонул?

Зачем луч утренний блеснул?

(стихотворение «Месяц»)


Редеет облаков летучая гряда:

Звезда печальная, вечерняя звезда!

Твой луч осеребрил увядшие равнины,

И дремлющий залив, и черных скал вершины.

(стихотворение «Редеет облаков летучая гряда…»)



Надо мной в лазури ясной

Светит звездочка одна,

Справа – запад темно-красный,

Слева – бледная луна.

(стихотворение «Надо мной в лазури ясной…»)


На небесах печальная луна

Встречается с веселою зарею,

Одна горит, другая холодна.

Заря блестит невестой молодою,

Луна пред ней, как мертвая, бледна.

(стихотворение «На небесах печальная луна…»)


Но только утренней порфирой

Аврора вечная блеснет,

Клянусь – под смертною секирой

Глава счастливцев отпадет.

. . . . . . . . . .

И вот уже сокрылся день,

Восходит месяц златорогий.

Александрийские чертоги

Покрыла сладостная тень.

(стихотворение «Египетские ночи»)


Земля недвижна; неба своды,

Творец, поддержаны тобой,

Да не падут на сушь и воды

И не подавят нас собой.

. . . . . . . . . .

Зажег ты солнце во вселенной,

Да светит небу и земле…

(стихотворение «Подражание Корану»)


Когда на мрачную Неву

Звезда полуночи сверкает

И беззаботную главу

Спокойный сон отягощает,

Глядит задумчивый певец

На грозно спящий средь тумана

Пустынный памятник тирана,

Забвенью брошенный дворец…

(стихотворение «Вольность»)


Нырни на дно, - стеной отвесных вод

Сойдется вкруг тебя водоворот,

Сквозь столб воды кайма воды лазурной

Со дна тебе покажется пурпурной.

Где ты не стой, куда не отходи,

Все будешь в центре, все посереди.

. . . . . . . . . . .

Тогда узнаешь ты, как странны

В Сицилии фата – морганы,

Вопросов этих не задашь.

Там часто в воздухе стеною

Средь бела дня, на зыбком зное

Встает обманчивый мираж.

То это всем сплетеньем веток

Висящий над землею сад,

То город, волн качанью в лад,

Качающийся так и этак

(Й.-В.Гете «Фауст»)


«Колесо приводять у рух білки, що біжать, немов скажені, одна за одною по сходинках у колесі».

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

«Містер Денді…взяв пляшку – трах у денце! Корок вилетів як з гармати! При цьому «Біда» дістала такий поштовх, що помітно просунулась уперед. Ми втрьох стали на кормі і один за одним почали вибивати корки. Три корки залпом вилетіли з гучним звуком і впали в море…а «Біда» тим часом рухалася вперед, набираючи швидкість». (А.Некрасов «Пригоди капітана Врунгеля»)


«О п`ятій годині ранку барометр показав, що мандрівники досягли висоти в сім тисяч п`ятсот футів. Таким чином, вони знаходились на вторинних плоскогір`ях, там, де вже кінчалась деревна рослинність…»

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

«Паганель прихопив з собою барометр і, глянувши на нього, переконався, що ртуть тримається на рівні 0,495 міліметра. Падіння ртутного стовпа барометра відповідало висоті в 1170 футів». (Жюль Верн «Діти капітана Гранта»)


«Іхтіандр був без окулярів і тому бачив знизу поверхню моря так, як вона уявляється рибам: з-під води поверхня уявлялась не плоскою, а у вигляді конуса, - ніби він знаходився на дні великої лійки. Краї цього конуса були обмережені червоним, жовтим, зеленим, синім і фіолетовим мереживом. За конусом простягалась блискуча поверхня води, в якій, як у дзеркалі, відбивались підводні предмети: скелі, водорості й риби… Іхтіандр бачив над водою безногого рибалку, а у воді – тільки його ноги, і вони знову віддзеркалювались на поверхні води. Інший рибалка занурився у воду по плечі. І у воді показалась дивна, безголова але чотиринога істота, неначе двом однаковим людям відрубали голови і поставили плечі однієї людини на плечі іншої догори».

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

«Іхтіандр опускався все глибше і глибше в темні глибини океану. Йому хотілось бути одному, прийти в себе від нових вражень… Він занурювався все повільніше. Вода ставала густішою, дихати ставало все важче. Тут стояли густі зелено – сірі сутінки.(О.Бєляєв «Людина - амфібія»)


«Як тільки жара посилювалася, жрець – охоронець Вищих Таємниць спускався до своїх підземних кімнат. Тут завжди стояла рівна прохолода. Хороша вентиляція освіжала повітря. Денне світло проникало, відбиваючись шліфованими дзеркалами. Дзеркала уі обертались за ходом сонця» (О.Бєляєв «Остання людина»)


«Паніковський ніс свою долю обома руками, виставляючи вперед живіт і радісно пихкаючи… Іноді він ніяк не міг повернути за ріг, тому що гиря за інерцією продовжувала тягти його вперед. Тоді Балаганов вільною рукою притримував Паніковського за комір і надавав його тілу потрібного напрямку». (І.Ільф, Є.Петров «Золоте теля»)


«Я жив біля річки, а навпроти була гора. Вона була так далеко, що якщо крикнути, то луна поверталася лише через шість годин. Я скоро здогадався, у чому тут справа. Бувало, коли лягаю спати, крикну гучно: «Час вставати!» А через шість годин, перед світанком, луна як крикне біля вуха: «Час вставати!» - І я вставав». (американська казка «Гора – будильник »)


«Була холодна зима. Дерева тріщали від лютого морозу, а сніг під ногами так рипів, мов земля була устелена битим склом» (словацька казка «Чому у мурашок криві ноги»)


«Задивився Тораян, зазівався. Раз! І послизнувся. Покотився і невдовзі опинився на середині Осакської затоки. Плюх! Пішли по воді круги». (японська казка «Дивовижна подорож Тораяна»)


«З кожною хвилиною пітьма невмолимо і велично напливала на місячні кратери. Здавалося, що велика бліда куля наблизилася до землі і стала ще більшою, Місяць набув мідного відтінку, а частина її поверхні, яка не була ще охоплена мороком, стала попелясто -сірою. Кільце тіні все більше закривало Місяць – воно тепер уже заволікало більшу половину її криваво-червоного диска, а багряна імла згущувалася все більше і більше». (Г.Хаггард «Копальні царя Соломона»)

Будущее – за магнитофоном.

Мы умрем, но наши голоса

Все же под глазком его зеленым

Оживут, хотя б на полчаса.

(стихотворение А.Кушнира «Магнитофон»)


Что такое магнитофон?


Я памятник себе воздвиг чудесный, вечный,

Металлов тверже он и выше пирамид.

Ни вихрь его, ни гром не может быстротечный

И времени полет его не сокрушит.

(стихотворение «Памятник» Г.Державина)


Как образуются воздушные вихри и почему гремит гром?


Вчера, в год 1085, явилось знамение в именитом граде Ярославле. С утренних часов стоял круг до полуночи с тремя солнцами, и при сих к полудню явился второй круг, в нем крест с короною, и солнце мрачное, и под большим кругом явилась радуга!(Нестор-летописец)


Какое оптическое явление наблюдали зрители?

(Описание гало-светового явления, связанного с преломлением и отражением света ледяными кристаллами)


За Киевом показалось неслыханное чудо. Все паны и гетманы собирались дивиться сему чуду: вдруг стало видимо далеко во все концы света. Вдали засинел Лиман, за Лиманом разливалось Черное море. Бывалые люди узнали Крым, горою подымавшийся из моря, и болотный Сиваш. По левую руку видна была земля Геническая.


А то, что такое? – допрашивал собравшийся народ старых людей, указывая на далеко мерещившийся на небе и больше похожие на облака серые и белые верхи.

То Карпатские горы! – говорили старые люди

(Н.В. Гоголь)

(Это мираж. Он возникает вследствие преломления и отражения световых лучей, идущих от предметов к глазу наблюдателя, через слои воздуха с различной плотностью)


Все небо обложили громоздкие лиловые тучи…Была одна мокрая густая тьма. Сверкнула черная молния…за ней другая, третья. Потом пошло и пошло без перерыва. Небо не вспыхивало от молний, а точно все сияло их трепетным голубым, синим и ярко-белым блеском… И вот я увидел черную молнию… И тотчас же вместе с ней страшный удар грома точно, разорвал пополам небо и землю и бросил меня вниз, на кочки… О, что это была за ужасная ночь! Эти черные молнии наводили на меня необъяснимый животный страх»

(А. И. Куприн, рассказ «Черная молния»)


Над седой равниной моря гордо реет буревестник, черной молнии подобный

(М. Горький, стихотворение «Буревестник»)

Почему молния кажется чёрной?

(Явление объясняется световым утомлением глаза. Места сетчатки, на который попадал свет от ярких предметов, некоторое время не способны воспринимать свет)


Море наклонилось

В сторону прибрежья.

В глубине пробрезжил

Рыжий от светила…

Из волны передней

Вырезалась пена,

И волна упала,

Преклонив колено

Перед кромкой суши.

Новелла Матвеева

(Скорость волны зависит от глубины: чем меньше глубина, тем медленнее движутся частицы воды. Гребень волны обгоняет подошву)


З кожною хвилиною пітьма невловимо і велично напливала на місячні кратери. Здавалося, що велика бліда куля наблизилась до землі і стала ще більшою, Місяць набув мідного відтінку, а частина її поверхні, яка не була ще охоплена мороком, стала попелясто-сірою. Кільце тіні все більше закривало Місяць – воно тепер уже заволікало більшу половину їх криваво-червоного диска, а багряна імла згущувалася все більше і більше.

(Уривок з твору Г.Хаггарда «Копальні царя Соломона)


Какое явление природы наблюдалось?

«Одного дня сонце зійшло над обрієм і більше не зайшло. Воно кружляло по небу і, наближаючись до півночі, все нижче схилялося до обрію. …Після двадцять четвертої години рушало на східну сторону неба, підіймаючись угору, і через дванадцять годин займало найвищу точку. Але та найвища точка була так низько, що тінь пароплава втроє перевищувала його висоту».

(Микола Трублаїні. Повість «Лахтак»)

«Пилипко з мамою живуть в холодній хаті. «Хатні голі стіни – полупані, мороз повиступав на них сизим інеєм; чорні двері розмалював він білими візерунками, а на шибках повмуровував цілі барани криги…»

(Панас Мирний. «Морозенко»)

«День начинает заметно бледнеть. Лица людей принимают страшный оттенок, тени человеческих фигур лежат на земле бледные, неясные… Однако, пока остается тонкий серповидный ободок солнца, все еще царит впечатление сильно побледневшего дня… Но вот эта искра исчезла… Круглое, темное, враждебное тело, словно паук, впилось в яркое солнце…»

(В. Короленко «На затмении»)

«Мы едем с Ладой – моей охотничьей собакой – вдоль небольшого озерка. Вода сегодня такая, что летящий кулик и его отражение в воде были совершенно одинаковы: казалось, летели нам навстречу два кулика… Лада наметилась. Какого она выберет себе: настоящего, летящего над водой, или его отражение в воде – оба ведь схожи между собой как две капли воды. Вот бедная Лада выбирает себе отражение и, наверно думая, что сейчас поймает живого кулика, с высокого берега делает скачок и бухается в воду. А верхний, настоящий кулик улетает».

(Михаил Пришвин)

«Когда тень от крыши соседнего дома, падавшая на стену, покрытую в верхней своей части двумя рядами листового железа, проходит верхний ряд, - самое время идти в школу. Потом неделю лили дожди, еще неделю было пасмурно, и когда мальчик пошел в школу, ориентируясь на тень от своего дома, он опоздал».

(Фазиль Искандер, «Время по часам»)

«Егорушка… разбежался и полетел с полуторасаженной высоты. Описав в воздухе дугу, он упал в воду, глубоко погрузился, но дна не достал; какая-то сила, холодная и приятная наощупь, подхватила и понесла его обратно наверх».

(А.П. Чехов. Повесть «Степь»)

«… Але в той же час хід човна сповільнився. Всі хитнулись вперед. Лейтенант пересмикнувся. Мінер поглянув на нього запитливо. – Сіли на мілину? Адже так? – запитав він у лейтенанта. Рулі були поставлені на підйом, гвинт працював, прилади показували, що човен на тій же глибині. Лейтенант згадав, що тут у порту глинисте, липке дно, зрозумів, що човен своїм черевом влип у нього…»

(Уривок о оповідання Б.В. Житкова «Під водою»)

«… Наш кок відпросився покупатись, але затока його не прийняла. Вона високо викидала його ноги, і при всьому його старанні кок зануритись не зміг. Це повеселило команду і трохи покращило її поганий настрій».

(К.Г. Паустовський. Епізод з повісті «Кара-Бугаз»)

Шквал перекинув парусне судно догори дном. «… Перекинуте судно плавало: повітря, яке було всередині не встигло вийти… В кубрику ставало душно. Люди часто дихали і спішили прорубати вихід на волю, на свіже повітря. Вони боялись задихнутися і кожну хвилину думали, що ось-ось судно почне занурюватись під воду… Ковальов перевірив подих і хотів гукнути товаришам, що вже видно світло. Він чув тонкий свист повітря, що починало прориватися через дірку. Ковальов приклав до дірки палець: ні, з дірки не студило. Куди ж іде повітря? Ковальов зрозумів, що повітря не входить у каюту. Але ж чути, як воно йде! Отже, повітря виходило геть з каюти?.. І раптом все зрозумів. Їх каюта – як перевернутий догори порожній стакан: якщо його пхати у воду, то повітря в стакані не дасть ввійти воді; але якщо в дні такого стакана зробити отвір, то повітря вийде через нього, і весь стакан заповниться водою». (Фрагмент з оповідання Житкова «На воді»)

«… Митроха! Днів через два а може, і завтра, дощик повинен бути. Наляж на сівбу.  Ось тобі й на! Гляну на барометр, - захвилювався Митрофан Андрійович. Він пішов до хати…  Як же це ви, Андрію Петровичу, дізнається про зміну погоди? – спитав я.  Е, дитинко, давно вже я живу. По всіх прикметах узнаю. Ластівка йде низом… Це раз… Курка обскубується дзьобом – пір’я змащує жиром. Це – два… Тварина, вона відчуває, і людина відчуває…»

(Г.Троєпольський. Оповідання «Один день»)


«Найпростіша прикмета – це дим від вогнища. То він стовпом підіймається вгору, спокійно струменить угору, вище від найвищих верб, то стелиться туманом по траві, то метається навколо вогню… Дивлячись на дим, можна точно сказати, чи буде завтра дощ… чи… сонце підніметься в глибокій тиші, у синіх прохолодних туманах».

(К.Паустовський «Мещерська сторона»)

«Нередко шутка служит проводником такой истины, которая не достигла бы цели без ее помощи.»

Ф.Бэкон


БРЕД ПРОФЕССОРА

1.Объективным показателем индекса интеллекта является способность оценить преимущество кругового движения по горизонтали перед прямолинейным движением по вертикали.

(Умный вгору не пойдет, умный гору обойдет)

2.Во избежание негативных последствий биологическим особям не следует осуществлять моментальные выбросы выделений желез наружной секреции с вектором скорости, противоположным вектору воздушных потоков.

(Не плюй против ветра)

3. Для придания определенному телу веса, потерянного в результате действия закона Архимеда, необходимы ненулевые энергетические затраты.

(Поплавок без груза не потонет)

4.Особь женского пола с популярным греческим именем является направленным потоком фотонов в государстве с пониженной освещенностью.

(«Катерина – луч света в темном царстве» по драме Островского «Гроза»)

5.Несмотря на то, что кривизна водной поверхности над тем местом, где наиболее высоко давление среды на дне водоема, сравнительно мала, не исключено наличие в этом месте существ, отдаленно напоминающих человека.

(В тихом омуте черти водятся)


В КАЖДОЙ ШУТКЕ ЕСТЬ ДОЛЯ ИСТИНЫ

Учитель рассказывает о том, что свет распространяется со скоростью 300 тыс. км в секунду.

Сидоров: - А с какой скоростью распространяется темнота?


Учитель:- Что является рабочим телом в паровой машине?

Ученик: - Кочегар…


Учитель: - Миша, сформулируй, пожалуйста, закон Архимеда!

Ученик: - Если тело, погруженное в воду, долго не всплывает, значит, оно утонуло.



Отто! – обращается учитель к ученику.- Когда ты во время грозы гладишь кота, особенно против шерсти, в темноте, что тебе бросается в глаза? - Кот!



В каких единицах измеряется емкость конденсатора? – спрашивает учитель. - …Не знаю. -Ну хорошо, вы взяли его в руки, что на нем написано? - Как что? Цена!



В больницу доставили юношу. Доктор спрашивает, что с ним произошло. Оказывается, его ударило электрическим током. - Как же это случилось? – интересуется врач. - На занятиях мы изучали электромясорубку. Преподаватель велел мне: «Воткни вилку в розетку!». Я пошел на кухню, взял вилку и воткнул ее в розетку.


- Какие ты знаешь электроприборы? - Электроутюг, гладильная доска…


Учитель спрашивает ученика: - Скажи, ты знаешь разницу между молнией и электричеством? - Да, мсье: молния – это бесплатное электричество.



Учитель говорит ученику на уроке труда: - Ты ударяешь молотком, как молния! - Вы хотите сказать, что я так быстро работаю? - Нет, просто молния тоже никогда не попадает в одно и то же место дважды… Прав ли учитель?

Литература:

1. Кобзар. Повна ілюстрована збірка.Тарас Шевченко.

2. А. С. Пушкин. Собрание сочинений в 10 томах.

3. Русская поэзия

4. Бібліотека української поезії

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.