Україна в творах П. Меріме

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск

Велике значення для пізнання України, її сучасного і минулого мала для П. Меріме художня література: твори О. Пушкіна, М. Гоголя, Марка Вовчка. П. Меріме знайомиться з окремими сторінками української історії через трагедію "Борис Годунов" і поему "Полтава" О. Пушкіна, цикл повістей "Вечори на хуторі біля Диканьки" і "Миргород" М. Гоголя. Повість "Старосвітські поміщики" П. Меріме називає "чарівною ідилією". Тоді ж читає повість "Тарас Бульба". Водночас П. Меріме черпає відомості з історичної літератури, праць М. Карамзіна, М. Костомарова, М. Устрялова та авторів ХVІІ-ХVІІІ ст.
На таких світоглядних і творчих засадах базується найвагоміший твір П. Меріме, присвячений українській історичній тематиці "Богдан Хмельницький". Оглядаючи підготовку праці з перспективи часу, можна простежити, що вона була тривала й наполеглива. Між появою "Козаків України" (1863) і "Богдан Хмельницький" (він друкується протягом першої половини 1863 р. у паризькому науковому місячнику "Journal des Savants") пролягло понад дев'ять років, однак інтерес і симпатії французького письменника до історії України й до особи видатного полководця визвольної боротьби українського народу не зменшувалися, а навпаки - зростали. Події XVII ст. на Україні й особистість Б. Хмельницького протягом цього часу були постійно в полі зору письменника. Вже 1852 р. в листі до Адольфа де Сіркура П. Меріме писав: "Все, що я читав про козаків, мене захоплює...", і тут же зауважував: "Я хотів би знайти відомості про Б. Хмельницького..." Цей час збігається з підготовкою письменником першого ескізу про Б. Хмельницького в "Козаках України".



Твори П. Меріме

У листах до друзів він подає захоплюючі описи різних місцевостей України, розповідає про її культуру та архітектуру. Різноманітні легенди, колоритні деталі українського побуту, що дають змогу пізнати звичаї та характери людей, використовує Меріме в своїх українознавчих працях. У статті про Гоголя Меріме згадує про деякі звичаї козаків. Вони мають місце і в його п'єсі "Лжедмитрій", зокрема в сцені "Острів запорожців на Дніпрі". У цьому творі він використовує такі поняття, як "козак України", "Січ", "булава", "похідний гетьман", "бунчук", а також подає опис січового кола, що обирає свого похідного гетьмана.
Меріме як ученого-історика та письменника цікавила людина-особистість, котру можна було б поставити в центрі художнього твору або наукового дослідження. В одному з листів (1822) він зазначав: "...для того, щоб драматичний твір викликав зацікавлення, в ньому слід змалювати видатну особу". Через сорок років, ведучи мову про історичні романи Вальтера Скотта, він додасть: "Історичний роман має давати оцінку всім відомим фактам, вчинкам великих людей.". Великою людиною Меріме вважав українського гетьмана Богдана Хмельницького.
"Богдан Хмельницький" Проспера Меріме - одна з кращих науково-мемуарних праць XIX ст. Водночас це важлива сторінка французько-українських культурних взаємин, цінний літературний твір, заснований на відомих і не відомих сьогодні історичних джерелах, у якому разом із показом життя та діяльності визначного сина українського народу Богдана-Зіновія Хмельницького розповідається про становище народних мас України, їх визвольну боротьбу проти феодальної несправедливості, соціального й національного гніту. В наш час широких контактів між народами світу і їх культурами цей твір має неабияке значення. Не втрачає він своєї ваги і як історичне джерело.
Розповідаючи про цього гетьмана, відважного воїна, глибокодумного політика, Меріме вказує на його походження з бідних дворян, не посилаючись на якісь конкретні матеріали чи документи. Письменник вважав Хмельницького вмілим дипломатом, досить освіченою людиною, яка знала кілька мов: українську, російську, польську, латинську та турецьку. Змальовуючи особисте життя Богдана Хмельницького, його діяльність, Проспер Меріме дійшов висновку що гетьман українського народу - це патріот, безмежно відданий козацтву і Україні. Все його життя кровно пов'язане з історією України, її визвольною боротьбою. В 1854 р., у трьох номерах офіційної урядової газети "Le Moniteur universel" з'являється ґрунтовна його праця "Козаки України та її останні отамани". Це перший твір П. Меріме повністю присвячений питанням української історії. У ньому докладно висвітлена політична ситуація на Україні, настрої населення, показано його побут, заняття, звичаї і т. ін. Центральне місце відводиться Визвольній війні 1648-1654 рр. Тут письменник уперше звертається до образу Б. Хмельницького. І вказує на те: "Цей бісів Хмельницький, - шуткує Меріме, - має дуже кріпке життя, ще міцніше, ніж його ймення".
Гетьман України у працях П. Меріме - високоосвічений, "глибокодумний політик", відданий справі "козацької громади" полководець, "безстрашний воїн", але у військових діях "вживав силу тільки там, де безсилою виявилась хитрість".
Отож своїми дослідженнями з історії українського народу, своєю увагою до її літератури Меріме сприяв взаєморозуміння і повазі одного народу до іншого. Об'єктивними рядками про минуле України, в якому незримо заховане сучасне і прийдешнє її, - Меріме поставив себе в один ранг щодо нашої батьківщини (і, може, навіть вище), який мав більше намірів присвятити свій час невідомій на Заході Україні, ніж зробив це в дійсності. У всьому ж, що написано власною рукою П. Меріме про Україну, відчувається ясне об'єктивне тлумачення часів, що їх пережила нація в XVII і XVIII віках, симпатія до вождів, глибоке розуміння і співчуття її нещасній долі й боротьбі за незалежність.


Источники: http://revolution.allbest.ru/literature/00053691_0.html
Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.