Фізика в літературі

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск

Творчий пошук «Досліджуємо разом», Ворона Ганна Григорівна

Фізика в літературі

Учитель физики Участник: Day_kiry


Дівнинська ЗОШ І-ІІІст.



Ганна Чубач «Алфавітні усмішки»
Думав дядько Никодим:
«Де це взявся в домі дим?».
Думав дядько: «Що робить,
Двері, вікна відчинить?».
Доки думав Никодим,
Де й подівся з дому дим.
Запитання: Як пояснити, куди дівся дим?


В. Кучер «Прощай, море»
Величаво й басовито гудуть од вітру дуби, жалібно й тонко тремтить розгойданим шумом білокора береза, густо й здається, без кінця-краю тужить оксамитовим шелестом струнка сосна. Кожне дерево співає по-іншому, а всі разом вони творять якусь неповторну музику природи, що її не здатен передати жоден оркестр.
Запитання: Приклад яких явищ наведено в цьому уривку?


Василь Сухомлинський «Від верби до тополі, від тополі до верби»
Є в нашому селі широка, тиха вулиця. В одному кінці її росте тополя, а в іншому – верба. Від верби до тополі – вниз, а від тополі до верби – вгору. А гора ледве помітна. Узимку на цій вулиці – ковзанка. Хлопці катаються на ковзанах. Прийшли на ковзанку й брати – Юрко та Павлик. Павлик менший за брата на два роки. У них - санчата. Легкі, із залізними полоззями. Юрко й каже: - Будемо кататись на санчатах… - Добре, - погоджується Павлик. – Але як же кататись? Тут гори не має… - Я возитему тебе від верби до тополі, а ти мене від тополі до верби, - каже Юрко. - Добре, - тішиться Павлик. Сів Павлик на санчата, везе його Юрко від верби до тополі, аж підстрибує. Санчата біжать швидко. Ось і тополя. Сів на санчата Юрко. Тепер Павлик везе. Санчата йдуть по волі. - Чого це я не можу так швидко тебе везти, як ти мене? – питає Павлик. - Того, що ти менший. Ти ще слабосилий, - каже Юрко.
Запитання: Дайте відповідь на питання Павлика, виходячи з поняття роботи та золотого правила механіки

Казка – загадка
Якось чарівниця обернула трьох жінок у квітки на полі. Одній з них дозволено було йти на ніч додому, бо в неї була дитинка мала. Одного разу перед світанком та жінка й говорить своїй матері: «Оце мені треба повертатися до своїх товаришок, щоб квіткою пишатися на полі, та коли ви, мамо, незабаром прийдете до нас, впізнаєте мене і зірвете, то я тоді назавжди зостануся з вами». Все так і здійснилося.
Ось тепер і догадайтеся, як мати пізнала свою доньку, коли всі три квітки були рівні й однаковісінькі?
Відповідь: Мати через те пізнала, котрою квіткою була її дочка, що на тій квітці не було роси, а роси не було через те, що дочка була вночі дома і не стояла квіткою надворі в холодну пору, коли падає роса; інші ж квіти стояли.

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.