Чеботарь В., Стихи о родном крае

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск

Ох слух про козаків Не згине в нас ніколи

До поки є народ

Козацький, вільний, гордий.

До поки в світі є

Мій край єдиний Запорізький!

Так, я цураюсь тих,

Хто вольності не чує,

Хто вже забув про тих,

Хто дав нам волю цю святу,

Забули козаків! Так само ж,

Як забули матір.

Так я цуаюсь вас!

Бо ви забули гордість,

Святу козацьку гордість!

Чеботарь В.



Вітер степний розкаже

Мені, козаку,

Про вільних козаків,

Про ту страшну поразку,

Коли з землею зрівняли

Козацьку вільну Січ,

Коли їх розігнали, майже,

Усіх з відсіль…


Пройщло багато років

І вітерець забув

Про ті козацькі роки,

Веселі і сумні,

На жаль, у нас у краї

Немає козаків,

Але суттєве слово

Нагадує про них,

А слово це велике,

Як дід старий Дніпро!

Це слово—вольність рідна.


І більш нема, що тут казати,

І я свідомо промовчу,

Але я дякую за вольність,

Бо ви пролили кров свою.

Ви захистили Батьківщину,

Відстояли її права,

І гордо полягли в могилу,

І я вклоняюся для вас!


Чеботарь В.

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.