Яснополянська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Материал из ЗапоВики

Перейти к: навигация, поиск

Содержание

Назва навчального закладу

Наша Яснополянська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Ysenuschool.jpg

Вчителі наші – люди прекрасні,

А наша школа – ніби весна.

Живе тут і пісня, легенда і казка,

Кращої школи у світі нема!

Положення на карті

Положення селища на карті Оріхівського району:

Orihiv111.jpg

Знімок селища зі спутника:

Yasenu10.jpg

ПІП директора

Derektoryasenu.jpg

З 1991 року шкільний колектив очолює Валентина Олексіївна Василенко. В школі Валентина Олексіївна почала працювати з 1972 року вчителем німецької мови, а згодом – вчителем української мови та літератури. З 1977 року – завуч школи. Валентина Олексіївна – талановитий керівник та організатор, людина, яка запалює своїм ентузіазмом душі інших. Наша школа сьогодні затишна та світла. Це невід’ємна заслуга нашого директора. Завдяки своїм господарським якостям Валентина Олексіївна змогла надати нашій школі сучасний вигляд

Адреса

70512

Запорізька область,

Оріхівський район,

с. Ясна Поляна,

вул. Ювілейна, 10

Телефон/e-mail

Телефон: 8 (06141) 64-4-45

e-mail: yacnop-sch111@mail.ru

Адреса сайту/блогу

Веб-адреса: www.content.net.ua/yacnop-schСайт

Історія закладу

В селі школи не було. Кілька учнів вчилися у приватних вчителів по хатах. Церковно-приходська школа стала найпершим навчальним закладом з 1876 по 1892 рік. Розміщалась у церковній сторожці. Був один клас. Навчалися чотири роки, всього 12 хлопчиків. Дівчатка до школи не ходили. Піп був дуже частим гостем у цій школі: він викладав Закон Божий. Дітей били за найменшу провину. Учні зазубрювали матеріал уроку, підручників майже не було. У 1888 році за кошти селян була відкрита земська школа на 2 класи, відділені дерев’яною перегородкою. Обов’язкової освіти не було. До Різдва до школи дехто не доходив. Писали на грифельних дошках (грифель – чистовик), а потім переписували начисто. У школі був сторож і жив при ній. Згодом спорудили будинок для вчителів. Після 1917 року , в часи лікбезу, відкрили п’ятий клас. Сюди ходили діти з навколишніх сіл. Згодом у школі вже було 5 п’ятих класів (а, б, в, г, д), поряд знаходився гуртожиток. Були вихователі. У 1934 році в селі була відкрита семирічна школа, до якої входили учні кількох сільрад ( Новотроєцької, Вільнянської). У школі навчалося більше 500 учнів. Педагогічний колектив школи складався з 30 вчителів, 15 з яких були з вищою освітою. Навчались у три потоки: І – 1-7 класи, ІІ – 8-10 класи, ІІІ – технікум. Директором середньої школи був Біленко Іван Семенович, який невдовзі став завідуючим райвно.

                         Колектив вчителів 1937 року 

Istoriyayasenu1.jpg

Перед початком Великої Вітчизняної війни на посаду директора школи призначено Швецова Володимира Овсійовича. А в листопаді 1941 року село було тимчасово окуповане німецько-фашистськими загарбниками. Почалася Велика Вітчизняна війна. Випускники Копанівської школи пішли на фронт: Агапов Василь, Кошель Григорій, Касян Микола. Школа була спалена, стіни колишніх світлих класів, наповнених дитячим гоміном, були покриті чорним попелом. Довелося працювати в наспіх пристосованих приміщеннях (сільських хатах), які знаходилися в різних кінцях села. Навчалися і працювали одночасно.

Istoriyayasenu2.jpg

1940-1941 н.р., 7 "в" клас

Зі спогадів А.В.Носенка:

"1943 год выдался урожайным и оба корпуса нашей школы доверху засыпали зерном. Положение на фронтах, у немцев, было тревожным и с началом учебного года явно не спешили. Наконец нас собрали в крестьянском доме Березняка. Молча развели по классам и рассадили за партами. На всю жизнь я запомнил тот день... В классной комнате, у окна, стоит бледная как полотно Варвара Кузьмовна, а у доски, широко расставив ноги, стоит офицер "СС" и пристально разглядывает каждого из нас. А тишина в классе такая, что слышно как за окном шумит листвою старая груша, да где-то обреченно бъется о стекло шальная муха... Короткий гортанный приказ нам переводит переводчица: "Всех в поле, на прополку озимой пшеницы!" В поле нас построили в длинную шеренгу и показали какую травку рвать. Подул короткий порыв ветра. По полю пробежала тень. Слабые побеги пшеницы вздрогнули, согнулись, припав к земле... Кто-то подал команду и мы пошли по полю, изумрудному и бесконечному, как сама жизнь".

YasenuNos.jpg

На фото А.В.Носенко – учень школи,  інженер-конструктор заводу "Дніпроспецсталь", автор поетичної збірки "Мои родные Копани".
     

Хоча й частина вчителів після війни не повернулася до школи, але навчання продовжувалося. В колишній початковій школі в кінці села відкрили семирічну школу. Так як учнів було дуже багато, заняття проводили в дві зміни. В школі не було меблів, наочних посібників, підручників, зошитів. Писали на газетних сторінках, чорнило виготовляли самі з бурякового соку, бузини. Діти були дуже бідно одягнені, але старанно вчилися, розуміючи, що країні у тяжкий післявоєнний період не вистачає освічених робітників і спеціалістів. Взимку класні кімнати опалювалися соломою.


Yasenu2.jpg

7 лютого 1951 року, 5 "б" клас, Копанівська семирічна школа

Відбудова школи розпочалася після війни у 1945 році. Працювали всі: учні, вчителі :Островська Г.П., Присіч Г.Я., Бровко Г.В., Бровко Я.О., Псьол О.П., Гармаш П.П., Литвиненко М., Береза М.Д., Зацарна Т.І., Якушева В,І., Галушко І.І., Данілейко І.В., Ужва Г.А., Сердюк І.І., Руднєва Р.П., жителі села... У 1956 році вдруге була відкрита середня школа. А через три роки відбувся перший випуск учнів.

Yasenu3.jpg

      Вчителі на відбудові школи

Yasenu4.jpg

Колектив вчителів 1954 року

Зі спогадів А.В.Носенка:

"Вратами в Рай – была, есть и всегда будет школа . Она, как и детство, дается один раз в жизни и никогда не повторится... И прожить ее необходимо так, чтоб не жалеть затем... годы спустя. И неважно, какой фасад у нашей школы...

Моя школа находилась в крестьянском доме ссыльного односельчанина (Березняка). Первые палочки я учился писать свекольным соком, на плохой оберточной бумаге... Но там были удивительные люди – мои учителя... До третього класса я был двоечником, сидел за последним столом, робко вобрав голову в плечи, и с грустью смотрел в окно, на сказочно заиндевелый парк... Любимым предметом было литературное чтение. Я ждал прихода в класс Анны Яковлевны Присич так, как верующий человек- второе пришествие И.Христа... Анна Яковлевна открывала книгу и окружающий мир для меня переставал существовать. Я шел за ней по Краснодону, смеялся и плакал вместе с нею, радуясь и огорчаясь успехами и поражению молодогвардейцев. Я видел себя: комиссаром, партизаном, инженером, сельським учителем...

Именно учителя нашей маленькой сельськой школы заставили меня поверить в свои силы и уже в четвертом классе я пересел за первый стол. Это они мне показали сказочную дорогу к знаниям и уже в четвертом классе я твердо знал: мое призвание – сельський учитель!"



За час існування школи її керівниками в різні роки були:

1. Жовтяк 1932-1933рр.

2. Біленко І.С. 1934-1935 рр., (загинув під час війни)

3. Малярж Л.М. 1936-1938рр.

4. Швецов В.О. 1938-1941рр.

5. Кохацька Т.О. 1941-1944рр.

6. Агапов П.М. 1944-1945рр.

7. Зайцев І.І.

8. Перев’язко О.І.

9. Шепель Ф.А.

10. Тюпа В.А.

11. Калина М.Т.

12. Галич В.І. 1962-1969рр.

13. Шепілов В.В. 1969-1975рр.

14. Руднєва Р.П. 1975-1990рр.

15. Василенко В.О. 1991 і по цей час.

Педагогічний колектив

Edagogyasenu.jpg

Василенко В.О. – директор (в центрі)

Кононенко Л.О. – завуч

Світлицька Л.Г. – вчитель німецької мови

Школа В.Л. – вчитель зарубіжної літератури

Безкоровайна Н.С. – вчитель української мови та літератури, народознавства

Дзюбаненко О.Г – вчитель математики

Робота І.Ф. – вчитель географії та історії

Страх Л.І., Ніколайчук Л.М. – вчителі молодших класів

Журік Н.В. – вчитель хімії та біології

Осовський В.Я. – вчитель музики

Досягнення закладу

Nadiyayasenu.jpg

Надія Степанівна – вчитель української мови та літератури, народознавства, основ православної культури, закінчила Київський Ордена Леніна Державний Університет імені Т.Г.Шевченка. педагогічний стаж – 33 роки. Проблемна тема, над якою працює вчитель – „Робота вчителя-словесника в умовах нової освітньої парадигми особисто орієнтованого навчання”. Є керівником творчої групи творчо працюючих вчителів школи „Самоцвіти”, творчої групи філологічно обдарованих дітей „Сила”, творчої групи з основ православної культури „Гроно”. Надія Степанівна відзначається творчим підходом до справи, широкою ерудованістю, енергійністю в досягненні мети та цілеспрямованістю. Вчитель бере активну участь у роботі обласних творчих груп при кафедрі теорії і практики виховання ЗОІ П ПО „Джерело”, „Хортиця”, „Факел” та творчої групи з основ православної культури при кафедрі історії та правознавства, участь в обласних, республіканських семінарах з християнської культури, нагороджена грамотами та дипломами Міністерства освіти

Додаткова інформація

Гордо несуть сьогодні звання випускників Яснополянської (Копанської) школи: Сиволап Віктор Денисович – професор, завідуючий відділенням серцево-судинних захворювань Запорізької клінічної лікарні №5 Діброва Іван Пилипович – генерал авіації Вітер Володимир Семенович – викладач Дніпропетровського сільськогосподарського інституту Колобердянко Іван Іванович – викладач Запорізького Національного Університету Заїченко Микола Васильович – підполковник артилерії Грабко Іван Іванович – підполковник Російської авіації Гуржій Микола Григорович – замісник голови Оріхівської Районної Ради Балута Олександр Іванович – заступник директора по розвитку фармацевтичної справи України (м.Київ) Носенко А.В. – інженер-конструктор Запорізького заводу „Дніпроспецсталь” (автор поетичних збірок „Мои родные Копани”) Корнієнко Микола Савелійович – голова фермерського господарства „Корнієнко” Кононенко Євген Іванович – фтізіатр Оріхівської центральної лікарні Височин Віктор Іванович – підполковник запасу зенітної артилерії Алексєєв Станіслав Якович – директор Магдалинівської школи Фокін Сергій Михайлович – майор міліції, замісник начальника ДАІ м.Запоріжжя, з питань техобстеження автотранспорту Жидков Олег Михайлович – сільський голова с.Ясна Поляна Заболотній Олег Юрійович – кандидат сільськогосподарських наук Дніпропетровського сільськогосподарського інституту Заболотній Володимир Юрійович – ветлікар (Дніпропетровський с/г інститут) Світлицька Олена Василівна – голова Новотроєцької Сільської Ради Орлова Інна Іванівна – вчитель математики, завуч школи м.Запоріжжя, переможець конкурсу „Вчитель року” Балута Іван Григорович – заслужений механізатор колгоспу ім.Ватутіна (с.Ясна Поляна) Отрішко Віра Олександрівна – викладач Національного Технічного Університету м.Запоріжжя Пальчик Євген Олександрович – слідчий карного розшуку, лейтенант міліції Комунаровського районного відділу міліції м.Запоріжжя Школа Валентина Леонідівна – вчитель російської мови та зарубжної літератури Яснополянської ЗОШ Журік Олександра Григорівна – вчитель математики нашої школи Петров Андрій Миколайович – психолог відділу кадрів заводу „Запоріжсталь” Логвин Микола Іванович – заслужений механізатор колгоспу ім. Ватутіна (с.Ясна Поляна) Кононенко Олександра Іванівна – заслужена доярка колгоспу ім.Ватутіна Коломоєць Валентина Вікторівна – завідуюча сектором внутрішньої політики Оріхівської райдержадміністрації Заболотня Олександра Миколаївна – секретар виконкому Яснополянської Сільської Ради Конотопець Любов Леонідівна- вчитель Новотроєцької початкової школи

Серед цих випускників є й такі, хто пов’язав своє життя з самовідданою працею на землі: ″В каждом человеке «дар Божий» - призвание. Призвание может быть крупномасштабным (как у Королева), масштабным (как у Кондратюка), или не менее важным, но привычным (как у Корниенко)… И если Королев вывел в космос человека, а Кондратюк дал миру методику расчета межпланетных трасс, то Н.С.Корниенко сеет хлеб в моем родном селе Копани… У каждого из них – своя жизнь и своя дорога … Николай Савельевич Корниенко сеет пшеницу и дарит хлеб людям, без которого ни С.Королев, ни Ю.Кондратюк не состоялись бы… Когда нибудь история оценит его труд по достоинству, сравнив таких, как он, с корнями земли нашей…»

А.Носенко

Село живе, коли не сплять лелеки,

Із виріїв вертаються далеких,

Приносять діток до домівок тихих,

Нас захищають і відводять лихо.

Село живе, коли сміються діти,

Коли у травах пломеніють квіти,

Коли пшениці заквітчають поле,

Коли живе, працює рідна школа.


Возврат: Визитки школ

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.