Герберт Уеллс - вчений і письменник

Материал из ЗапоВики

(Различия между версиями)
Перейти к: навигация, поиск
Строка 1: Строка 1:
'''Вчений і письменник'''<br>
'''Вчений і письменник'''<br>
-
[[Файл:Безымянный.PNG]]<br>
+
[[Файл:Безымянный.PNG|230px|right|р.]]
Науково – технічна думка XX ст. ступила за всі мислимі обрії. Вона сягнула до атома й «чорних дір» Усесвіту. Вона втілила в дійсність мрії античного Ікара про політ і жульвернівського капітана Немо про підводні мандри. Упродовж століття вона подолала майже неймовірний шлях: від електричної лампочки до карколомних комп’ютерних технологій, від полохливих аеропланів до стаціонарних космічних станцій, від незграбних танків Першої світової війни до компактної атомної бомби, випробовуванням котрої був відзначений кінець Другої світової, від відкриття гена до створення клону. Проте, здається, час ейфорійних пророцтв щодо безмежних можливостей науки також залишився в минулому столітті, адже на сьогодні чільною проблемою людства визнано охорону навколишнього середовища, загрозливі порушення якого є зворотним боком того ж таки науково технічного-прогресу.
Науково – технічна думка XX ст. ступила за всі мислимі обрії. Вона сягнула до атома й «чорних дір» Усесвіту. Вона втілила в дійсність мрії античного Ікара про політ і жульвернівського капітана Немо про підводні мандри. Упродовж століття вона подолала майже неймовірний шлях: від електричної лампочки до карколомних комп’ютерних технологій, від полохливих аеропланів до стаціонарних космічних станцій, від незграбних танків Першої світової війни до компактної атомної бомби, випробовуванням котрої був відзначений кінець Другої світової, від відкриття гена до створення клону. Проте, здається, час ейфорійних пророцтв щодо безмежних можливостей науки також залишився в минулому столітті, адже на сьогодні чільною проблемою людства визнано охорону навколишнього середовища, загрозливі порушення якого є зворотним боком того ж таки науково технічного-прогресу.
Важкими були моральні уроки історії XX ст. Тому й література, в якій закарбувався цей вистражданий духовний досвід, інколи випромінює трагізм надзвичайної сили.<br>  
Важкими були моральні уроки історії XX ст. Тому й література, в якій закарбувався цей вистражданий духовний досвід, інколи випромінює трагізм надзвичайної сили.<br>  

Версия 08:25, 25 марта 2011

Вчений і письменник

р.

Науково – технічна думка XX ст. ступила за всі мислимі обрії. Вона сягнула до атома й «чорних дір» Усесвіту. Вона втілила в дійсність мрії античного Ікара про політ і жульвернівського капітана Немо про підводні мандри. Упродовж століття вона подолала майже неймовірний шлях: від електричної лампочки до карколомних комп’ютерних технологій, від полохливих аеропланів до стаціонарних космічних станцій, від незграбних танків Першої світової війни до компактної атомної бомби, випробовуванням котрої був відзначений кінець Другої світової, від відкриття гена до створення клону. Проте, здається, час ейфорійних пророцтв щодо безмежних можливостей науки також залишився в минулому столітті, адже на сьогодні чільною проблемою людства визнано охорону навколишнього середовища, загрозливі порушення якого є зворотним боком того ж таки науково технічного-прогресу. Важкими були моральні уроки історії XX ст. Тому й література, в якій закарбувався цей вистражданий духовний досвід, інколи випромінює трагізм надзвичайної сили.
Герберт Уеллс - великий мислитель і просвітитель XX ст., письменник, якого А.Франс шанобливо назвав «найвидатнішою інтелектуальною силою в англійському світі». Велич його в тому, що, ставлячи болючі питання свого часу, він розв’язував їх як гуманіст і прихильник Розуму у добу, коли культура поверталася від людяності до фашизму і від інтелекту до ірраціоналізму. Спадщина його величезна близько 40 романів понад сімдесят книг по історії, політекономії, біології, 500 статей з різноманітних питань, багато оповідань, кілька кіносценаріїв.
Рідкісне поєднання сфер роботи штовхнуло самого Уеллса визначити, хто він: «Я журналіст. Я відмовляюсь вдавати з себе митця.., у мене просто хороша голова, я легко засвоюю і передаю ідеї». Гуманізм виплекав його почуття відповідальності; кругозір і методологія вченого – здатність бачити світ у безперервному русі, а то й випереджати наукову і технічну думку. Дивує, що час як четвертий вимір Уеллс висвітлив 1895р. у романі «Машина часу» задовго до виступу А. Ейнштейна і до сформулювання ним теорії відносності; у 1898 – 1899рр. Уеллс передбачив радіо («балакаючі машини»), телебачення (кінетоскопи), ескалатори («Коли сплячий прокинеться»), лазерне проміння («Війна світів»); танк, який на полі бою з’явиться весною 1916р., описаний Уеллсом у 1903р., атомна бомба – 1913р. штучний мозок – 1901р.
Уеллс був сучасником видатних відкриттів і прозорливо завбачував ще видатніші. Але він відмічав і послаблення моральних підвалин та зв’язків, і перетворення винаходів на знаряддя визиску і гноблення. Як вчений, він бачив у науці мало чи не найнадійніший засіб поліпшення життя людей, а дійсність страхітливо суперечила таким сподіванням. І перед Уеллсом на весь зріст поставала проблема, якій судилося стати головною у його творчості і роздумах: як пов’язати успіхи науки і етичний рівень, розвиток техніки і загальне щастя. Глибоке проникнення в коло цих проблем і обернуло Уеллса-вченого на письменника. Скоро на перший план висунулось питання – як співвідносяться здобутки науки і техніки з мораллю і щастям людей, науково-популярний елемент почав грати підпорядковану роль. Твори Уеллса набували етичного наповнення і розв’язували питання, які суспільні сили стоять на заваді головній гуманістичній функції науки. Найзручнішим жанром для постановки і розв’язання цих проблем був науково-фантастичний, соціально-утопічний роман. Цей жанр давав змогу у розповіді про майбутнє простежувати і узагальнювати головні тенденції розвитку сучасного суспільства.
Переконливість найфантастичнішого опису Уеллса гідна подиву. Уеллс ніколи не вдається до подробиць. Він посилається на загальний сенс винаходу і закону, як на щось загальновідоме, ніби уже висвітлене в шкільному курсі фізики, і обмежується лише тими деталями, які справляють враження невідпорної правди і реальності «Якщо фабула умовна, персонажі повинні бути як найреальніші, - писав про Уеллса Ю. Олеша. – Він обертає фантастику на епос». Уеллс раз по раз ставить питання про суперечність між науково-технічним прогресом і становищем трудящих мас, між надзвичайно зрослою владою людського розуму і моральним здичавінням людини. Він любить людей і тому створює образи небезпечних для людства потвор. Він любить життя і тому так песимістично зображує його. Він твердить, що культура потрібна, і тому бачить, що вона заблукала.
На роман «Машина часу» витрачено багато праці, він дав змогу Уеллсові чітко висловити свої тривоги. Образ майбутнього суспільства просвітляв згубні тенденції сьогоднішнього. Грандіозний прогрес науки завершиться відродженням канібальства. Перспективою дальшого розвитку потворних явищ сучасності за Уеллсом є звиродніння і людожерство! Чарлз Сноу в романі «Шукання» (1934) зобразив, як вразила молодого вченого фізика «Машина часу». Дійовий гуманізм Уеллса і його загострене відчуття громадянської відповідальності справляли величезне враження. Роман «Війна світів» (1898) змальовує зіткнення двох цивілізацій, з яких марсіанська значно випередила земну. Але вищий рівень техніки абсолютно не визначав вищої людяності. Навпаки, у марсіан панує людожерство. Володіючи смертоносним промінням, марсіани вбивають землян і висмоктують мозок і кров з убитих. Вони начисто позбавлені усього людського. Ці представники цивілізації без душі є втіленням потворних тенденцій, властивих і «конкістадорам» Землі: адже аборигенів Тасманії європейські насельники острова у повному розумінні винищили за 50 р. У романі «Перші люди на Місяці» (1901) письменник змальовує потворну гіпертрофію одної функції при атрофії решти: вчені мають величезні голови, розбухлі наче гарбузи; у людей фізичної праці голови навпаки дрібні і висохлі; математики так заглиблені у формули, що втратили здатність посміхатись. У «Місячному суспільстві», організованому повністю за спенсерівською моделлю робітники є лише «руками» суспільства, а «мозком» - правлячі класи.
Нелюдяні тенденції втілює доктор Моро («Острів доктора Моро», 1896р.) із своїми дослідами олюднення тварин. Лабораторію доктора прозвали «домом страждань». Олюднення обертається на неволю, цивілізування на жорстокість.
Безымянный1.PNG
Видатний учений Гріффін, який винайшов обезбарвлення тканин людського тіла уособлює нелюдськість науки у суспільстві («Невидимець», 1897). Своє відкриття Гріффін і не ставить на службу людям. Він хоче багатства і влади.
Безпосередньо соціального питання торкається Уеллс у романі «Коли сплячий прокинеться» (1899). Герой роману Грехем прокинувся через 203 роки і не пізнав Лондона: місто вкрите скляним дахом; сіл не залишилося; на вулицях рухомі тротуари; книги витіснено розмовляючими апаратами; винайдені потужні опріснювачі морської води. Капітал став всемогутнім: влада належить купці плутократів, «Білій Раді», яка тримає у рабстві все людство. Майнові контрасти стали кричущими: непроглядні злидні трудящих, розкоші верхівки. Грехем тужно вигукує: «Ось уві що виродилася мрія про свободу, рівність і братерство!» Він бере участь у повстанні рабів і гине.
Такою була творчість Герберта Уеллса: література тісно пов’язана з наукою. Вона навчає читача вільно мислити, користуватися багатством знань і уявлень про світ, уникаючи сліпого служіння небезпечним ідеям, критично ставитися до штампів колективної свідомості, бути толерантними до думок, поглядів і оцінок інших людей.

                                      Література:

1.Советская литература и мировой литературный процесс. Изображение человека. М., «Наука», 1972.
2.История зарубежной литературы конца XIX – начала XX века. М., Изд-во Московского ун-та, 1968.
3.История зарубежной литературы XX века. Изд.2, М., «Просвещение», 1973.
4.Волощук Є. Зарубіжна література: Хрестоматія – посібник 11 – го кл. загальноосвітніх навчальних закладів – К.: Юридична книга, 2002.

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.