Основа життя - праця

Материал из ЗапоВики

Версия от 09:04, 14 декабря 2010; Семенюк Неонила (Обсуждение | вклад)
(разн.) ← Предыдущая | Текущая версия (разн.) | Следующая → (разн.)
Перейти к: навигация, поиск
Рагушкын_Е.В.
«Основа життя – праця» - це життєве кредо талановитого фізика, поета – лірика, поважного сім’янина Едуарда Рагушкіна. На його долю припало чимало життєвих випробувань.

Вони прийшли до нас, в серпні 1986 року – подружжя вчителів математиків – фізиків Едуард Валентинович і Валентина Сергіївна Рагушкіни. Розумний, дотепний вчитель фізики і його завжди усміхнена, весела дружина.
Дуже швидко вони завоювали авторитет і повагу серед колег, учнів та батьків. Едуард Валентинович ще й обіймав посаду завуча школи. Учні любили свого вимогливого, знаючого вчителя, який міг дуже просто пояснити навіть найбільш складну задачу.
А ще Валентин Едуардович писав вірші, які друкувались в місцевій газеті «Червоний промінь» та в обласній – «Міг». Тільки паперу він міг довірити своє зболіле серце.
Нелегким було його життя. Народився в 1937 році на Поліссі в звичайній родині. Війна… похоронка… роки окупації, повоєнне голодне дитинство. В 1945 році Едік (так його звали товариші та мама) пішов до школи. В школі зустрів своє кохання, яке проніс через усе життя.
Повернувшись з армії Едуард Валентинович навчається заочно в Чернігівському педінституті і працює в Машівській середній школі Чорнобильського району Київської області. На вчительську зарплату будують просторий дім, в якому добре всім. Радість і щастя прийшло в оселю. Доньки Лариса та Світлана уже виросли, одружились, працюють на Чорнобильському радіозаводі. Уже і внуки з’явились. Син ось – ось має повернутись з армії. Ніщо не віщувало біди.
Але… вона…як грім серед ясного неба…
Аварія на Чорнобильській АЕС. Евакуація…
Так Едуард Валентинович і його вірна дружина опинились в селі Широке Запорізького району Запорізької області.

  Покинув усе: і роботу, і хату,
  Прибив злої долі обук.
  То ж микаюсь нині по всій Україні,
  Мов визначний дух.

Ці рядки із збірки «Біженці», присвяченій трагедії на Чорнобильській АЕС. Важко навіть уявити, як це розпочати життя з нової сторінки, коли тобі майже 50…

  Іду селом…В селі, відомо,
  Будинок кожен має свій,
  Сусідів, родичів, знайомих,
  А я чужий…

Сила духу, жага до життя та любов до праці дозволили Едуарду Рагушкіну піднятися. Він знову розпочав викладати. Фізика була його життям. З великою наснагою він щодня йшов до школи, щоб подарувати своїм учням якомога більше знань.
Життя йшло… йшли роки… Назавжди в очах вчителя залишився смуток, який не зникав з роками. Так з’являються вірші, присвячені Чорнобильській трагедії. ( газета « Нове життя» Броварського району № 98 за 12 червня 1986 р., «Червоний промінь» - 14 жовтня 1986 р., « Прапор перемоги» Чорнобильська районна газета за 26 лютого 1999 р.)
В народі кажуть: «Талановита людина талановита в усьому.»
Хто б міг подумати, що людина з математичним складом розуму може бути тонким ліриком. Поезія була невід’ємною частиною душі вчителя. Нажаль , за життя йому вдалося випустити з друку лише збірки «Лірика», «Біженці» та «Ехи війни». Проте мало хто знає, що з-під пера талановитого поета – лірика вийшло декілька тисяч віршів.
Уже давно немає серед нас Едуарда Валентиновича. Але його пам’ятають учні, батьки, вчителі. Його життя промайнуло, мов комета, залишивши слід в душах людських, бо «життя своє все сіяв вік добро. Добро ж живуче. Сила в нього є…»

  «Хто не сіє, у того й не вродить»
  Здавна у народі поговір’я ходить:
  Не сіяв хто, у того і не вродить.
  І ще, просте, як істина, одне:
  Хто щось посіяв, той оте й пожне.
  Уважним оглядом оглянувся навкруги
  Добра он – море, що згубило береги,
  І не прочав – он з шпарок проросло,
  Немов бур’ян, комусь – таки потрібне зло.
  Потрібне не для себе, для когось.
  Бо, може, краще щось тому вдалось,
  То ж капостей йому і всякої біди?
  І він залишить по собі сліди:
  Людське життя згубивши за безцінь,
  В прокльонах житиме багато поколінь.
  Не сійте зла, отож воно й вродить,
  А хто посіє зло, то хай тому й зашкодить.

Вчитель світової літератури Максюра В.Г. та вчитель фізики Семенюк Н.В.
Використані літературні джерела
1. Збірки «Лірика», «Біженці», «Ехи війни»
2. Газета «Червоний промінь» Запорізького району, Запорізької області 1986 – 1999 роки
3. Спогади дружини Рагушкіної Валентини Сергіївни
4. Спогади онуки Рагушкіної Юлії, кореспондента телекомпаніі «Алекс»

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.