Стівен Вільям Гокінг

Материал из ЗапоВики

Версия от 07:14, 6 мая 2012; Tumanyan T.S. (Обсуждение | вклад)
(разн.) ← Предыдущая | Текущая версия (разн.) | Следующая → (разн.)
Перейти к: навигация, поиск

Содержание

Біографія

[[1]Біографія Вернадського]

[Геніальний вчений-природознавець і мислитель, основоположник генетичної мінералогії, біогеохімії, радіогеології, вчення про наукознавство, біосферу і ноосферу. Організатор і перший президент Української академії наук (1918-1921), Державного радієвого інституту (1922), Лабораторії живої речовини (1927, нині Інституту геохімії і аналітичної хімії ім. В. І. Вернадського РАН), Комісії з вивчення важкої води (1934), Міжнародної комісії з визначення віку пород радіоактивними методами (1937), Метеоритного комітету і Комісії по ізотопах (1938) та багато ін. Доктор мінералогії і геогнозії (1897), професор (1898), академік Петербурзької академії наук (1909, від 1917 – Російської академії наук), академік Української академії наук (1918), лауреат Сталінської премії 1-го ступеня (1943).

Володимир Іванович Вернадський народився 12 березня 1863 р. у м. Петербурзі. Прадід його – запорізький козак, воював проти Польщі на боці Богдана Хмельницького. Батько, Іван Васильович, працював професором Київського університету, а пізніше – професором Олександрійського ліцею в Петербурзі. Мати, Ганна Петрівна, походила з відомого українського роду Константиновичів. На формування світогляду В. І. Вернадського значний вплив мали родинні зв’язки з Є. М. Короленком і М. І. Гулаком.

Ґрунтовні знання Володимир Іванович одержав на природничому відділенні фізико-математичного факультету Петербурзького університету, який він закінчив 1885 р. Кращими своїми вчителями і наставниками він називав В. В. Докучаєва, Д. І. Менделєєва й О. П. Карпінського. Володіючи майже всіма романськими, германськими і слов’янськими мовами Володимир Іванович впродовж багатьох років мав тісні наукові зв’язки з кращими школами Франції, Італії, Німеччини, Чехословаччини, Швейцарії, Греції, Англії.]

Комп'ютерний голос

Деякий час професор Гокінґ міг спілкуватися лише єдиним способом: він підіймав брову, коли хтось вказував на потрібну літеру на картці з алфавітом. Та потім комп’ютерний експерт з Каліфорнії Волт Волтош, дізнавшись про становище професора, надіслав йому власноруч розроблену програму, яку він назвав Equalizer. Вона дозволяла за допомогою перемикача в долоні вибирати на екрані потрібні слова з системи меню. Вибране слово вимовляв синтезатор мовлення, який став "брендовим" голосом професора Гокінґа. Фізик розповідає: "Голос людини дуже важливий. Якщо ви розмовляєте невиразно, люди можуть ставитися до вас так, наче ви розумово неповносправний: "Йому класти цукор?" Цей синтезатор поки що найкращий з тих, які я чув, бо він змінює інтонацію і не говорить як далек [далеки – раса мутантів з британського науково-популярного серіалу]. Єдина проблема – він надає мені американського акценту".

Наукова діяльність

Дослідження Гокінга переважно стосуються космології та квантової гравітації. Його основні досягнення:

  • використання термодинаміки до чорних дір.
  • доведення того, що чорні діри "випаровуються" за рахунок явища, яке отримало назву випромінювання Гокінга.
  • 21 липня 2004 Гокінґ представив доповідь, в якій виклав свою точку зору на розв'язання парадоксу про зникнення інформації в чорній дірі.

Популяризація науки

Гокінг активно займається популяризацією науки. У квітні 1988 року вийшла його книга «Коротка історія часу», яка стала бестселером. Завдяки цій книзі Гокінг став відомим на весь світ. У передмові він писав:

Мені сказали, що кожна поміщена у книзі формула зменшить удвічі кількість покупців. Тоді я вирішив взагалі обходитись без формул. Щоправда, наприкінці я таки написав одне рівняння - знамените рівняння Ейнштейна E=mc².

Потім були написані книги «Чорні діри та молоді всесвіти» (1993) та «Світ у горіховій шкарлупці» (2001). У 2005 році вийшло нове видання «Короткої історії часу» — «Найкоротша історія часу», написане у співавторстві з Леонардом Млодиновим.


Відомий за працями з:

  • дослідження чорних дір;
  • теоретичної космології;
  • квантової гравітації.


Визначні нагороди: Prince of Asturias Award (1989) Copley Medal (2006)

Посилання

Матеріал із вікіпедії - вільної енциклопедії

Офіційний вебсайт Стівена Гокінг

Личные инструменты
правила на Заповики
Сайт кафедры ИИТО
переход на сайт центра
 
Наша награда.